Ознаки ураження

Хвороба належить до об’єктів зовнішнього карантину рослин. Уражує рослини протягом усієї вегетації. Захворювання проявляється у вигляді кореневої та стеблової гнилей, уражує сходи, дорослі рослини, боби і насіння. У фазі сходів ознаки захворювання виявляються на стрижневому корені і бокових корінцях у вигляді коричневих плям, під якими тканина загниває. Плями швидко розростаються, охоплюють здорові тканини, внаслідок чого корені відмирають, порушується водний обмін. На зрізі уражених рослин виявляються темно-коричневі провідні судини кореневої системи. Рослини з ураженими коренями зупиняються у своєму рості й розвитку, спочатку в’януть, верхівка схиляються до поверхні грунту, а потім вся рослина гине. Листя молодих уражених рослин мають вид ошпарених окропом, спочатку вони жовті, водянисто-прозорі.

Пізніше на листках проявляються бурі плями, які обмежені з боків жилками листкової пластинки, уражена тканина в’яне, буріє і засихає. Листові пластинки стають крихкими, легко ламаються. На стеблах утворюються бурі плями, які швидко розростаються, охоплюють значні ділянки його поверхні, уражена тканина загниває і рослина поступово гине. Спочатку жовтіють нижні листки, а верхні мають хлорозний вид. В'янення поширюється знизу вгору.

Біологія збудника

Гриб формує у міжклітинниках тканин рослини одноклітинну грибницю, у якої гіфи гілкуються під прямим кутом і мають пухлинноподібну будову. У період вегетації сої збудник хвороби утворює нестатеве спороношення у вигляді простих або розгалужених слабких гілок, на верхівках яких утворюються кулясті або лимоноподібні зооспорангії. Проростають зооспорангіі вегетативною ростковою гіфою або з утворенням 12–40 дводжгутикових бобовидних зооспор. Розвиток гриба відбувається у температурному режимі 5–35 оС (оптимум 23–25 оС) і вологості грунту 60–80 % від повної вологоємності. За наявності сприятливих погодних умов на поверхні ураженої тканин рослин з'являється білий наліт нестатевого спороношення. Наліт формується через 15–30 год. після поливу сої або випадання рясних дощів.

Зооспори гриба пересуваються в грунті на великі відстані, викликаючи зараження коренів. У фази формування бобів-дозрівання насіння зооспорангії гриба переносяться краплями дощу, комахами, вітром на боби, патоген проникає всередину стулок, уражує незріле насіння. При статевому розвитку гриб утворює товстостінні бурі кулясті ооспори, які частіше виявляються у міжклітинниках паренхіми, рідше в судинній тканині рослин.

Джерело інфекції

Джерелом інфекції є уражене насіння, у якому зберігається грибниця патогену і уражені післяжнивні рештки, на яких гриб зберігається у формі ооспор. В грунті інфекція життєздатна протягом 5–7 років. Зараження рослини відбувається у грунті через коріння.

Шкідливість

Фітофтороз особливо небезпечний для сприятливих до хвороби сортів, більша частина рослин яких при захворюванні гине, а врожай може знижуватися до 50 %. Недобір урожаю залежить від типу грунту, кількості опадів, агротехніки і сорту. Найсильніше уражується соя на важких за механічним складом грунтах і погано дренованих. Можуть бути уражені посіви сої і на більш легких грунтах, із важким за механічним складом підорним шаром. Засуха до і після посіву сильно обмежує поширення хвороби. 

Заходи захисту

При виявленні фітофторозу на посівах сої слід ретельно виконати всі рекомендації і приписи, що стосуються карантинних об’єктів. У країнах, де поширене захворювання, ефективними заходами проти фітофторозу є дотримання сівозміни, видалення або заорювання післяжнивних залишків. Велике значення мають також своєчасний збір насіння з незаражених ділянок, їх протруєння та обприскування рослин фунгіцидами в період вегетації.