Озимий ріпак справедливо називають «першими грошима» аграрія. У переважній більшості випадків урожай цієї культури реалізується відразу після збирання. На отримані кошти фермери закуповують добрива, ЗЗР та пальне для осінньої посівної. Саме тому від ефективного вирощування озимого ріпаку безпосередньо залежить економічна складова господарств.

Поряд з тим озимий ріпак – це культура, яка особливо гостро потребує дотримання технології під час сівби та вирощування, а також дуже залежна від погодних умов у стартовий період вегетації, у період зимового спокою та навесні.

Саме тому сьогодні врожайність озимого ріпаку відчутно коливається у різних господарствах, навіть тих, що розташовані поруч. Якщо в одному господарстві можуть молотити від 28 до 34 ц/га, то у іншому збиратимуть «на коло» по 45 чи, навіть, 50 ц/га. Окремі поля за сприятливих погодних умов та правильно обраної технології спроможні продукувати врожай понад 60 ц/га. Звісно, така різниця означає суттєвий економічний виграш і ми поговоримо про технологічні моменти, що здатні забезпечити такі високі результати при вирощуванні озимого ріпаку.

Першою чергою це стосується правильного вибору сортів чи гібридів, термінів сівби, обробітку ґрунту, мінерального живлення рослин та захисту посівів.

Сорт чи гібрид?

На сьогодні намітився певний паритет співвідношення вибору поміж сортами ріпаку та гібридами. Не вдаючись у подробиці отримання сортового та гібридного насіння ріпаку, відзначимо, що те і інше мають свої переваги.

Сортовий ріпак характеризується вищою пластичністю, придатністю до ранніх строків сівби, вищим вмістом олії та нижчою собівартістю завдяки можливості отримувати власний посівний матеріал.

Ключовою перевагою гібридного ріпаку є можливість підібрати гібрид із конкретними посиленими ознаками стійкості до певних стресових факторів, наприклад, дефіциту вологи чи сильних морозів, підвищена здатність до кущення при розрідженні посівів, а також потенційно вища врожайність за сприятливих умов вегетації.

Як свідчить досвід вітчизняних аграріїв, свої переваги є в обох видів насіння озимого ріпаку, тому вирішувати щодо сівби сортів або гібридів потрібно, виходячи із конкретних ґрунтово-кліматичних умов.

Нові гібриди ріпаку, які виводять на ринок провідні насіннєві компанії, характеризуються такими перевагами. Це висока пластичність щодо термінів сівби та входження в зиму. На стартових етапах розвитку рослини розвиваються поступово, формуючи водночас  потужну кореневу систему. Це дає змогу нормально увійти в зиму. Натомість надмірний ріст ріпаку восени може призвести до втрати суттєвої частини врожаю.

Ще одна важлива особливість якісних гібридів ріпаку – їх висока компенсаторна здатність, себто, схильність до кущення під час весняного відновлення вегетації. З одного боку це дає змогу висівати нижчу норму насіння, заощаджуючи кошти, а з іншого – компенсувати загиблі рослини після складної перезимівлі. Купити насіння ріпаку за вигідними цінами можна в Аграрній Платформі.

Термін сівби

Інший важливий момент під час сівби озимого ріпаку – вдале визначення термінів сівби з огляду на низку факторів, в тому числі – наявності вологи в ґрунті. Залежно від регіону, сорту чи гібриду та обраної технології, озимий ріпак сіють і наприкінці липня, і в серпні, і у вересні. Відповідно, агроном гостро залежить від опадів. Адже насіння потрібно посіяти у вологу землю, інакше сходів доведеться чекати довго і дружними вони навряд чи будуть. Купити насіння з високою схожістю можна на нашому сайті.  

Сучасні технології обробітку

В цьому плані варто звернути увагу на сучасні технології обробітку ґрунту, які дають змогу частково компенсувати дефіцит вологи. Річ у тім, що насіння ріпаку – дуже дрібне, і потребує, аби його поклали у вологу розпушену землю на глибину 3-6 см, без порожнин та дотикань до пожнивних решток.

У посушливих умовах для підготовки ґрунту під озимий ріпак найчастіше застосовують дискові агрегати для мілкого лущення стерні. Радимо також звернути увагу на технологію стрип-тілл, котра передбачає, зокрема, висів озимого ріпаку за допомогою сівалки, оснащеної розпушуючими робочими органами. Це дає змогу водночас розпушити ґрунт на потрібну глибину без перевертання верхнього шару землі, покласти стартові добрива, висіяти насіння у вологу землю та прикатати посівне ложе.

Результати, отримані аграріями у господарствах, розташованих у різних регіонах України, засвідчують ефективність такого підходу. При цьому залишені у міжряддях пожнивні рештки культури-попередника слугують для збереження вологи та затримання снігу ранньої весни.

У всякому разі можна стверджувати: якщо доводиться провадити висів озимого ріпаку за посушливих умов, краще це робити за один прохід із метою збереження вологи. У крайньому разі за схемою: «ґрунтообробний агрегат – відразу за ним сівалка».

Мінеральне живлення

Мінеральне живлення озимого ріпаку має власні особливості, які, на жаль, далеко не завжди враховуються аграріями. Почнімо із того, що ріпак – сіркофільна культура, і достойний урожай безпосередньо залежить від забезпеченості посівів цим елементом живлення, так само як і деякими іншими мікроелементами.

Тому на полі, де планується вирощувати ріпак за інтенсивною технологією, доцільно здійснити аналізи проб ґрунтів. Першою чергою – щодо наявності NPK, а також сірки і магнію. Слід, крім того, враховувати, що для отримання урожаю озимого ріпаку понад 45 ц/га необхідно не менш аніж 250 кг/га азоту в діючій речовині. При цьому восени потрібно вносити не більш ніж 20-25% загальної норми азоту. Своєю чергою сірка виступає у якості обов’язкового супутника азоту, забезпечуючи цілковите засвоєння рослинами цього «короля елементів».

Відповідно, на полях, де у сівозміні періодично присутній озимий ріпак доцільно провадити внесення сульфату магнію у нормі не менш ніж 100 кг/га. Окрім цього, впродовж вегетації посівів цієї культури обов’язковим є дво- чи триразове листове внесення сульфату магнію у нормі 5 кг/га. І, звісно, сірковмісні добрива можна давати безпосередньо під час сівби.

Припосівне внесення мінеральних добрив на озимому ріпаку має враховувати низку важливих моментів. По-перше, потрібно забезпечити швидку розчинність та доступність елементів живлення кореневій системі сходів рослин. Оптимально застосовувати рідкі добрива, мікрогранули або ж традиційні гранульовані добрива, які починають швидко віддавати поживні речовини. По-друге, на стартовому етапі розвитку рослини ріпаку потребують азот, фосфор – для розвитку кореневої системи та вже згадувану сірку. Крім цього важливу роль відіграє молібден, якого потрібно усього лише 10 грамів на 1 га і без якого засвоєння азоту не буде повноцінним.

Саме тому в якості припосівних добрив для ріпаку краще обирати спеціалізовані формуляції гранул та мікрогранул, які містять необхідний набір макро- та мікроелементів. Ефективніше внести їх удвічі меншу кількість у діючій речовині у порівнянні із традиційними важкорозчинним добривами. Однак при цьому бути певними у тому, що сходи отримають на старті розвитку все необхідне для того, щоб сформувати потужну кореневу систему, накопичити необхідні органічні речовини та упевнено увійти в зиму.

Також за умов дефіциту вологи восени може спостерігатися нестача міді, марганцю, цинку, заліза та бору. Тому ці мікроелементи доцільно внести у бакових сумішах разом із фунгіцидами та рост-регуляторами, тоді як молібден краще дати разом із протруйником насіння.

Захист посівів

На сьогодні не може бути й мови про те, аби сподіватися отримати високий урожай ріпаку без застосування фунгіцидно-інсектицидного протруйника посівного матеріалу. Ми радимо обирати винятково перевірені продукти відомих виробників із підтвердженою ефективністю. В інакшому разі можна втратити до 50% врожаю.

Технологія вирощування озимого ріпаку обов’язково повинна передбачати також застосування дієвого ґрунтового гербіциду. Зокрема, в рослинництві сьогодні широко практикується вирощування цієї культури за технологією Clearfieldіз підбором стійких до імідазолінонів гібридів. Тому якщо на полі постійно наявна проблема з бур’янами, Clearfield-технологія може бути оптимальним рішенням.

Осінній догляд за посівами озимого ріпаку обов’язково передбачає застосування регуляторів росту. Традиційно перше їх внесення здійснюється у фазі 3-4 або ж 4-5 листків, а наступне – за 10-15 днів. Якщо ж знехтувати цим агрозаходом або ж здійснити його неналежним чином, рослини можуть перерости, що здатне призвести до масової загибелі рослин. В окремих випадках посіви доводиться дискувати, висіваючи натомість ярі культури навесні.

Слід також зазначити, що регулятори росту паралельно мають фунгіцидні властивості, що слугує додатковою запорукою нормального стану рослин. При цьому їх внесення сприяє розвитку кореневої системи та накопиченню цукрів – ключової умови високої зимостійкості рослин.

Надалі ж після відновлення вегетації навесні провадяться традиційні азотні підживлення рослин. Знову ж таки будуть доречні листові внесення сульфату магнію разом із карбамідом, а також одно-, а краще дворазове підживлення рослин бором, можна в суміші з молібденом.

Наприкінці наголосимо, що правильне управління мінеральним живленням ріпаку, а також профілактичне внесення засобів захисту рослин на озимому ріпаку, втім, як і на інших культурах, дає змогу забезпечити гідну відповідь на агрономічні виклики сьогодні – різноманітні стресові фактори, які негативно відображаються на фінальній урожайності. Зокрема, це стосується і дефіциту вологи. За належного мінерального живлення рослини потребують на 10-15% менше води, що може стати вирішальним фактором у отриманні високого врожаю та рентабельності при вирощуванні сільськогосподарських культур.