Біологічна активність ґрунту

Біологічна активність ґрунту є важливим показником його здоров'я та родючості, який відображає інтенсивність життєдіяльності мікроорганізмів та інших компонентів ґрунтової біоти. Вона визначається за такими параметрами, як інтенсивність дихання ґрунту, ферментативна активність, а також теплова енергія, яку виробляють живі організми.

Для підвищення біологічної активності ґрунту можна використовувати органічні та бактеріальні добрива, зелені сидерати, вдосконалені методи обробітку ґрунту, а також вапнування або внесення гіпсу для покращення фізико-хімічних умов ґрунту. Такі заходи сприяють поліпшенню водного, окисно-відновного, і теплового режимів ґрунту.

Мікробіологічна активність включає в себе процеси метаболізму, зокрема ґрунтове дихання і ферментативну активність, що відбуваються завдяки діяльності мікрофлори та мікрофауни. Зменшення інтенсивності ґрунтового дихання може сигналізувати про несприятливі умови для мікробіологічної активності, такі як недостатня вологість, низька температура, погана аерація, або наявність токсичних забруднювачів.

Інтенсивність мікробіологічної активності може знижуватися в результаті інтенсивного ведення сільського господарства, що порушує природний баланс біохімічних процесів у ґрунті. Проте правильно організована сівозміна, застосування органо-мінеральних добрив та інші агрономічні заходи можуть сприяти відновленню біологічної активності та загальної продуктивності ґрунту.