Дерново-буроземні ґрунти

Дерново-буроземні ґрунти — це тип ґрунтів, що утворився внаслідок поєднання дернового та буроземного процесів ґрунтоутворення. Вони виникають у специфічних умовах, де активно діє трав'яниста рослинність.

Утворення та розповсюдження

Дерново-буроземні ґрунти формуються переважно під лучними біоценозами, зокрема на терасах річок, у розширених міжгірських улоговинах і на присадибних ділянках. Вони часто виникають у процесі окультурення земель.

Характеристика ґрунтів

Профіль цих ґрунтів включає кілька генетичних горизонтів:

• Дерново-гумусний горизонт (Н): глибиною 6-8 см, темно-сірий, грудкувато-зернистий.
• Гумусний горизонт (НІ): глибиною 10-15 см, темно-сірий, зернисто-грудкуватий, пронизаний коренями.
• Нижня частина гумусного горизонту (Н2): глибиною 15-20 см, грудкувата структура, буре забарвлення.
• Освоєні землі: орний горизонт (На) темно-сірий з бурим відтінком, перехідний горизонт (Нр) глибиною до 40 см, буре або жовтувато-палеве забарвлення, грудкувата структура.

Властивості ґрунтів

Дерново-буроземні ґрунти відрізняються темно-сірим або чорним забарвленням гумусного горизонту, зумовленим високим вмістом темного гумусу (5-10% і більше). Вони поділяються на кислі та насичені за фізико-хімічними властивостями. Насичені ґрунти зазвичай формуються на елювії-делювії андезито-базальтів.

Ці ґрунти мають середній вміст рухомих форм азоту та калію, а також дещо нижчий вміст фосфору. Висока кислотність і наявність рухомого алюмінію вимагають проведення вапнування або гіпсування, внесення фізіологічно лужних форм мінеральних добрив, а також органічних добрив і посіву люпину на зелене добриво.

Використання

Дерново-буроземні ґрунти використовуються як природні кормові угіддя, орні землі, на яких вирощують льон, картоплю, кукурудзу, тютюн. В останні роки значні площі відведені під сади й ягідники, що має важливе економічне та ґрунтозахисне значення.