Фітомеліорація

Фітомеліорація – це комплекс заходів, що використовують рослинні системи для покращення естетичних та екологічних характеристик довкілля. Її фундаментом служить вчення В.І. Вернадського про живу речовину біосфери, яка здатна відновлювати та адаптувати до потреб своїх біохімічних та енергетичних циклів.

Сільськогосподарська фітомеліорація відбувається у вирощуванні на пошкоджених обґрунтуваннях певного набору сільськогосподарських культур. Цей процес може тривати 10-15 років, а іноді й довше, поки продуктивність обґрунтовано не зрівняється із сусідніми територіями.

Мета фітомеліорації – не втратити землі сільськогосподарського призначення, але й запобігти зсуву та ерозії, створивши екологічно збалансовану систему землекористування. Її ефективність оцінюється за врожайністю вирощених культур.

Дослідження показали , що люцерна та еспарцет найкраще впливають на фізико-хімічні властивості опідзолених грунту, люцерна, еспарцет та гірчиця – на агрофізичні, а люцерна, еспарцет, люпін та соя – на агрохімічні. Ці рослини суттєво відрізняються типами та розподілом кореневих систем.

Ключове завдання фітомеліорації – розробка системи агротехнічних заходів, що враховують специфіку насипного гумусованого шару обґрунтування та сприяють швидкому відновленню його родючості. Важливу роль відіграє правильний підбір культур, який не лише забезпечує високу врожайність, але й покращує родючість обґрунтованості.