Галофіти

Галофіти – це рослини з низькорослими або розпростертими стеблами, що ростуть на зволожених солончаках. Вони здатні накопичувати значні кількості води та мають унікальні механізми для регулювання солей: одні накопичують надлишок солей (соленагромаджувальні), інші виділяють їх (солевидільні). Галофіти відіграють важливу роль у формуванні засолених ґрунтів, серед них виділяються солянки та солероси.

Надлишок солей у ґрунті ускладнює поглинання води коренями рослин через високий осмотичний тиск ґрунтової води, який рослини можуть долати лише за умови ще вищого осмотичного тиску в своїх коренях. Галофіти здатні значно підвищувати осмотичний тиск у клітинах. Для порівняння, у звичайних рослин осмотичний тиск становить 5-10 (іноді до 20) атмосфер, тоді як у деяких галофітів, наприклад, у лутиги блискучої (Atriplex nitens), він може досягати 150 атмосфер. Адаптація до засолених умов залежить від типу засолення: при хлоридному рослини стають м'ясистими (сукуленти), а при сульфатному – ксероморфними. Деякі галофіти, як-от солончакова айстра звичайна (Tripolium pannonicum), для зменшення транспірації та видалення надлишку солей скидають листя.

Серед галофітів розрізняють три екологічні групи: еугалофіти, криногалофіти та глікогалофіти. Еугалофіти, або справжні галофіти, ростуть у крайніх умовах засолення – на мокрих солончаках біля морів та озер. Це сукуленти з родини лободових (Chenopodiaceae), такі як солонець європейський (Salicornia europaea) і курай (Salsola soda). До цієї групи також належать содник блискучий (Suaeda splendens) і сарсазан (Halocnemum strobilaceum), які можуть накопичувати до 50% солей у своїй масі.