Гліколіз

Гліколіз – це серія ферментативних реакцій, що забезпечують анаеробне розщеплення глюкози з утворенням молочної кислоти та АТФ. Цей процес є одним із найдавніших механізмів енергетичного обміну, властивим багатьом анаеробним мікроорганізмам, а також клітинам більшості вищих тварин. У стані кисневого дефіциту, як у м'язах під час інтенсивної роботи, кінцевим продуктом гліколізу стає молочна кислота (С3Н6O3), що утворюється з піровиноградної кислоти (С3Н4O3).

Гліколіз продукує 200 кДж енергії (116 кДж витрачається на тепло, 84 кДж – на синтез АТФ): С6Н12O6 + 2АДФ + 2Н3РO4 → 2 С3Н6O3 + 2Н2O + 2АТФ

Попри те, що гліколіз є відносно енергетично неефективним процесом, де лише 35-40% енергії акумулюється в АТФ, він має велике фізіологічне значення. Енергія гліколізу становить лише 5-7% від потенційної енергії глюкози. Незважаючи на це, гліколіз є важливим джерелом енергії в умовах кисневого дефіциту, зокрема під час короткочасних періодів інтенсивної фізичної активності, коли доставлення кисню до м'язів є недостатнім.

У хребетних гліколіз виступає як ключовий механізм отримання енергії під час короткочасних інтенсивних навантажень, наприклад, під час коротких сплесків активності, коли кисень не встигає потрапляти до м'язів у необхідній кількості. Цей процес забезпечує енергією від 30 секунд до 2 хвилин. Проміжні продукти гліколізу також використовуються для синтезу більш складних сполук.

У деяких анаеробних організмах, таких як дріжджі, піровиноградна кислота перетворюється не на молочну, а на етанол. Виробництво етанолу та молочної кислоти з глюкози – це приклади спиртового та молочнокислого бродіння, які часто об'єднують під назвою гліколіз.