Гуміфікація рослинних решток

Гуміфікація рослинних решток є критично важливим процесом для підтримки та збагачення родючості ґрунту. Гумус, який є основним компонентом органічних речовин в ґрунті, формується через розкладання післяжнивних решток під впливом ґрунтових мікроорганізмів та мезофауни.

Вплив гумусу на ґрунт

Гумус має значний вплив на агрофізичні властивості ґрунту. Він збільшує кількість структурних агрегатів, покращує структуру орного шару, що веде до підвищення його водопроникності і водоємності. Такі зміни роблять ґрунт більш стійким до ерозії, а також позитивно впливають на водообмін і стимулюють ріст рослин. Органічні сполуки, утворені під час гуміфікації, сприяють розвитку кореневої системи рослин, особливо на ранніх стадіях їхнього розвитку.

Процеси мінералізації та гуміфікації

Розкладання органічних решток включає два основних процеси:

• Мінералізація: Цей процес призводить до вивільнення вуглекислого газу, мінеральних сполук азоту, фосфору, калію, а також інших макро- та мікроелементів.
• Гуміфікація: Під час цього процесу відбувається утворення стійких гумусових кислот, які слугують як депо елементів живлення та енергії.

Вплив культур і обробітку на гумус

• Збереження і збільшення вмісту гумусу в ґрунті тісно пов'язане з видом культур, які вирощуються, і методами обробітку ґрунту.
• Використання органічних добрив, таких як гній, а також рослинних решток, є ключовими факторами для підтримки гумусового потенціалу ґрунту.

Загрози гумусовому потенціалу

Систематичне використання ґрунтів без належного внесення органічної маси може призвести до зниження природної родючості, особливо в чорноземах, що супроводжується морфогенетичною деградацією. Це включає втрату саморегулюючих властивостей ґрунту, що негативно позначається на його агрофізичних, хімічних та біологічних характеристиках.