Липкість ґрунту

Липкість ґрунту є важливим показником, що визначає здатність часток ґрунту прилипати до поверхонь або склеюватися один з одним у зволоженому стані. Ця властивість ґрунту впливає на труднощі при обробітку ґрунту, зокрема на якість оранки та тягове зусилля.

Липкість ґрунту залежить від його складу, структури, вологості, наявності гумусу та катіонів у колоїдному комплексі. Підвищений вміст глинистої фракції та порушення структури ґрунту сприяють збільшенню липкості. На піщаних ґрунтах липкість відсутня. Липкість збільшується зі зростанням вологості ґрунту до моменту, коли вона сягає близько 90% від повного насичення водою, після чого з появою вільної води починає знижуватися.

Липкість ґрунту вимірюється у лабораторних умовах за допомогою спеціального приладу — ваг з модифікованою лівою чашкою, що має диск площею 10 см² для визначення прилипання. Прилад М.А. Качинського використовується для визначення сили, необхідної для відділення цього диска від ґрунту.

За результатами вимірювань ґрунти класифікують за ступенем липкості на найбільш в’язкі, дуже в’язкі, середньо в’язкі, слабо в’язкі та розсипчасті. Знання цих параметрів допомагає агрономам підбирати оптимальні методи обробітку ґрунту та забезпечувати його фізичну стиглість, коли ґрунт легко кришиться і не прилипає до сільськогосподарського устаткування.