Набухання ґрунту

Набухання ґрунту описує здатність ґрунту збільшувати свій об'єм під впливом вологи. Цей процес обумовлений формуванням зв'язаної води у ґрунті та залежить від взаємодії адсорбційних, осмотичних та капілярних сил, які впливають на структуру ґрунту.

Набухання визначається типом мінералів у ґрунті. Найактивніше набухають ґрунти, багаті монтморилонітом або вермикулітом, тоді як менша активність спостерігається в ґрунтах з каолінітом. Сильно набухаючі ґрунти часто насичені натрієм. Інтенсивність набухання виражають у відсотках від початкового об'єму ґрунту.

Відносна деформація набухання (e, m) вимірюється як відношення абсолютної деформації ґрунту до його первісної висоти при натуральній вологості, а вологість вільного набухання (v w ) – це кінцева вологість зразка після його повного набухання без обмежень.

Тиск набухання (p SK ) визначає тиск, який ґрунт чинить на обмеження під час набухання, а швидкість набухання (r w ) визначається як зміна деформації за одиницю часу. Період набухання (t, ') – це час, за який процес набухання завершується і швидкість зростання стає рівною нулю.

Дослідження набухання проводяться у лабораторіях за допомогою спеціалізованих приладів, таких як компресійні або стабілометричні пристрої.