Оранка

Оранку проводять у визначені агротехнічні строки, коли ґрунт досягає фізичної спілості, тобто при відносній вологості між 40-70% від повної вологоємності. Це стан, коли стиснутий ґрунт при падінні з висоти 1,5 м розсипається на дрібні грудки, свідчить про фізичну стиглість ґрунту. В таких умовах оранка вимагає мінімальних зусиль, ґрунт не липне до оральної техніки, не розпилюється і добре кришиться.

Види оранки

Оранка поділяється за різними критеріями:

• За технікою виконання: включає гладеньку, загінну та беззагінно-кругову;
• За напрямком руху агрегату: прямолінійну та контурну;
• За станом поверхні ріллі: злитну, із западинами та гребенисту;
• За профілем дна борозни: однакове заглиблення всіх корпусів плуга та ступінчасту;
• За переміщенням окремих шарів: дво- та триярусну;
• За глибиною: на мілку, середню, глибоку та дуже глибоку.

Головні методи

• Загінна оранка виконується на полях, що мають прямокутну або подібну до неї форму. Земля ділиться на загінки, по черзі орють у встановленому порядку, що дозволяє зменшити кількість борозен і гребенів, покращуючи тим самим вирівнювання поля.
• Гладенька оранка відома як полицева оранка без звальних гребенів і розгінних борозен. Відсутність борозен і гребенів підвищує якість оранки, поліпшуючи умови для роботи сівалок та інших агрегатів.

Переваги та недоліки

Основні переваги оранки полягають у ефективній боротьбі з бур'янами і включенні добрив в ґрунт, що збільшує його родючість і покращує фізичні властивості, як-от пористість та водопроникність. Основний недолік оранки — велика енергоємність цього методу, що веде до значних витрат палива.