Щільність ґрунту

Щільність ґрунту означає масу сухого ґрунту за одиницю об'єму, який включає його природну вологість і без зміни його структури. Це важливий показник, який вимірюється в грамах на кубічний сантиметр. Щільність ґрунту варіюється в залежності від мінерального складу ґрунту, його вологості, пористості, вмісту гумусу та структури.

Щільність ґрунту зазвичай визначається за допомогою пікнометра або аналітичних ваг. Вона може також бути взята зі стандартних довідкових таблиць. Для рослин найкращими є ґрунти з щільністю від 1,0 до 1,3 г/см³. Глейові горизонти мають максимальну щільність до 2,0 г/см³. Коли щільність ґрунту перевищує 1,6-1,7 г/см³, коріння дерев та інших рослин може бути обмежене у проникненні в ґрунт, що може призвести до значного зниження урожайності.

Ґрунти з щільністю менше 1 г/см³ вважаються розпушеними або багатими на органіку. Щільність ґрунтів, що знаходяться на орних полях, зазвичай становить від 1,0 до 1,2 г/см³, тоді як орні горизонти, що є трохи ущільненими, мають щільність від 1,2 до 1,3 г/см³. Щільність підорних горизонтів (крім чорноземів) варіюється від 1,4 до 1,6 г/см³, а сильно ущільнені горизонти, такі як солоді та підзоли, мають щільність від 1,6 до 1,8 г/см³.

В інженерно-геологічній практиці використовують також щільність часток ґрунту, об'ємну щільність ґрунту, щільність скелету ґрунту, щільність ґрунту під водою та щільність висушеного скелету ґрунту. Ці показники допомагають зрозуміти мінералогічний склад і вміст органічних речовин у ґрунті, а також обчислювати пористість ґрунту, яка є критичною для агрономічної оцінки його якості.

Щільність твердої фракції підставу (d) - це загальна маса на одиницю об'єму всіх компонентів твердої фази: мінеральних часточок, органічних залишків та новоутворень, без урахування пор. Показник дозволяє зробити висновки про мінералогічний склад та вміст цієї органіки на підставі, а також використовувати для розрахунку пористості. Найвищу щільність мають ілювіальні та солонцюваті горизонти, найнижчу - торфовища та гумусові горизонти. Для остаточних підстав вона становить 2,40-2,65 г/см³, для торфовищ - 1,4-1,8 г/см³.

Щільність будівельного обґрунтування (ρ) використовують методом різального кільця, зважуванням парафінованих зразків у воді та повітрі або в польових умовах шляхом проходки невеликого шурфу. Завдяки порам, заповненим повітрям, вона значно менша за щільність твердої фракції. Для орних горизонтів щільність будови становить 0,8-1,2 г/см³, піддорних - 1,3-1,6 г/см³. Вона залежить від мінерального та гранулометричного складу, вмісту органіки, обробітку та структури обґрунтування. Оптимальне значення - 1,0-1,2 г/см³, коливається від 0,4 (торф) до 1,66 г/см³ (ілювіальні горизонти).

Пористість - сумарний об'єм поверхні між частинами підстави. Ваше визначення має агрономічне значення, оскільки воно обумовлює водоутримуючу здатність, водопровідність та інтенсивність біохімічних процесів. Розрізняють загальну, капілярну та некапілярну пористість. Оптимальна - 50-60%.

Відповідно до критеріїв Качинського, розпушений має щільність <1 г/см³, оптимальна для орних земель - 1,0-1,2 г/см³, дещо ущільнені орні горизонти - 1,2-1,3 г/см³, підорні (окрім чорноземів). ) - 1,4-1,6 г/см³, сильно ущільнені (солоді та підзоли) - 1,6-1,8 г/см³.