Солонці

Солонці — це тип ґрунтів, багатих на обмінний натрій (Na) або магній (Mg), що значно впливає на їх фізико-хімічні властивості. Зокрема, наявність великої кількості натрію призводить до диспергації ґрунтових колоїдів, погіршуючи структурний стан профілю. Це феномен відомий як осолонцювання, яке відбувається через зниження концентрації легкорозчинних солей у ґрунті.

Структура та класифікація солонців

Структура

• Гумусово-елювіальний (надсолонцьовий) горизонт (A1): Має товщину від 2 до 25 см залежно від зони, колір від світло-бурого до чорного.
• Солонцьовий (ілювіальний) горизонт (B1): Темно-бурий з потужністю до 25 см і більше.
• Підсолонцьовий горизонт (B2): Легший за кольором, містить гіпс і карбонати.
• Ґрунтоутворююча порода (C): Основний складник, що визначає тип солонцю.

Типи солонців

• Автоморфні: Формуються при глибокому заляганні ґрунтових вод із засолених порід.
• Напівгідроморфні: Знаходяться в умовах змішаного зволоження, часто на терасах або в приозерних зниженнях.
• Гідроморфні: Локалізуються в заплавах річок під специфічною солонцьовою рослинністю.

Властивості та використання

Солонці відрізняються сильнолужною реакцією ґрунтового розчину, зумовленою високим вмістом соди. Ці ґрунти можуть містити різні типи солей, включаючи хлоридні, сульфатні та змішані. Без впровадження меліоративних заходів солонці практично не придатні для сільськогосподарського використання через негативні властивості, такі як погіршення водопроникності та структури ґрунту.