Віковий стан особин

Віковий або онтогенетичний стан особин – це етап її онтогенезу, що характеризується певним відношенням із середовищем. Повний онтогенез, або великий життєвий цикл рослин, включає всі етапи розвитку особини – від виникнення зародка до смерті або до повного відмирання всіх поколінь її вегетативно виниклого потомства.

Етапи онтогенезу рослин

1. Проростки: На цьому етапі рослини мають змішане живлення – за рахунок запасних речовин насіння та власної асиміляції. Проростки характеризуються наявністю зародкових структур: сім'ядолі, зародковий корінь і одноосний пагін з невеликими, простими листками.
2. Ювенільні рослини: Переходять до самостійного живлення, в них відсутні сім'ядолі, але організація ще проста, зберігається одноосність, а листки мають іншу форму і менший розмір, ніж у дорослих рослин.
3. Іматурні рослини: Відрізняються ознаками, перехідними від ювенільних до дорослих вегетативних рослин. Часто починається галуження пагону, що збільшує фотосинтетичний апарат.
4. Віргинільні рослини: Готові до відновлення потомства, але ще не розмножуються статевим шляхом. Перехід до генеративного періоду визначається появою квіток і плодів та глибокою внутрішньою біохімічною і фізіологічною перебудовою організму.
5. Молоді генеративні рослини: Зацвітають, утворюють плоди, формуються дорослі структури. Можливі перерви в цвітінні.
6. Середньовікові генеративні рослини: Досягають найбільшої маси, мають найбільший щорічний приріст і насіннєву продукцію, можливі перерви в цвітінні. У клоноутворюючих видів часто виникає дезінтеграція особин і утворення клонів.
7. Старі генеративні рослини: Характеризуються зниженням репродуктивної функції, ослабленням процесів пагоно- і коренеутворення, дезінтеграцією.
8. Старі вегетативні (субсенільні) рослини: Відсутнє плодоношення, знижується потужність, посилюються деструктивні процеси, ослаблюються зв'язки між пагонами і кореневими системами, можливо спрощення життєвої форми, появляються листки іматурного типу.
9. Сенільні рослини: Зменшуються розміри, реалізуються деякі бруньки, вторинно появляються ювенільні риси (форма листків, характер пагонів тощо).
10. Відмираючі особини: Крайній ступінь сенільного стану, коли залишаються живими лише деякі тканини і, в окремих випадках, сплячі бруньки, які не здатні розвивати надземні пагони.