Винос поживних речовин з ґрунту через аграрну продукцію — важливий аспект сільськогосподарського землеробства, який впливає на родючість ґрунту та потребу у добривах. Розуміння біологічного та господарського виносу допомагає у плануванні агрономічних заходів для підтримки сталого рівня продуктивності.
Це кількість поживних речовин, які використовуються на формування всієї біомаси врожаю. Цей показник включає поживні речовини, які залишаються у полі у формі стебел, листя, коріння тощо.
Відображає кількість поживних речовин, яка фактично видаляється з поля з врожаєм. Винос поживних речовин залежить від типу та врожайності культури, її біологічних особливостей та агротехнічних прийомів.
Планування внесення добрив базується на очікуваному виносі поживних речовин залежно від запланованої врожайності. Застосування добрив повинно бути економічно обґрунтованим та відповідати агрохімічним, екологічним вимогам.
Визначається кількістю азоту (N), фосфору (P) і калію (K), яка вилучається з поля разом з урожаєм. Ці значення важливі для розрахунку необхідних норм добрив та управління родючістю ґрунту.
Винос поживних речовин може змінюватися в залежності від типу культури, умов вирощування та специфіки самого врожаю (основного і побічного). Нижче наведено прикладні дані про винос азоту, фосфору та калію на тонну основної і побічної продукції для декількох сільськогосподарських культур:
Культура | N | P2O5 | K2O |
Озима пшениця | 32 | 11 | 16 |
Озиме жито | 29 | 12 | 21 |
Кукурудза | 30 | 10 | 26 |
Горох | 66 | 15 | 29 |
Соя | 72 | 14 | 20 |
Гречка | 30 | 15 | 30 |
Важливий для оцінки ефективності використання поживних речовин з ґрунту та добрив. Значення коефіцієнта варіюється в залежності від багатьох факторів, таких як тип ґрунту, умови зростання, вид культури, агротехнічні прийоми.
Ке = a · 100 / b,
де а — кількість елемента, винесена врожаєм з ґрунту, до якого не вносили добрива, кг/га;
b — вміст рухомої форми елемента в орному шарі, кг/га.
Коректне управління поживними речовинами в ґрунті та їх виносом є ключовим для підтримки високої врожайності та збереження родючості ґрунтів у довготерміновій перспективі.