Вологоємність ґрунту

Вологоємність ґрунту — це здатність ґрунту затримувати воду у своїх порах, не дозволяючи їй стікати. Це важлива властивість, яка визначається як відсоткове співвідношення маси води до маси сухого ґрунту, або об'єму води до об'єму ґрунту.

Вологоємність ґрунту визначається його здатністю утримувати вологу за допомогою капілярних і сорбційних сил, і вона буває декількох типів:

• Максимальна адсорбційна вологоємність вказує на максимальну кількість води, яка може бути сорбована ґрунтом за допомогою адсорбційних сил.
• Капілярна вологоємність показує максимальну кількість води, що затримується в ґрунті над рівнем ґрунтових вод завдяки капілярним силам.
• Польова вологоємність відображає кількість води, що фактично утримується ґрунтом під природними умовами, коли відсутні випаровування та додатковий приплив води.
• Повна вологоємність — це теоретичний показник, що вказує на вміст води в ґрунті, коли всі його пори заповнені водою.

Зміст гумусу та гранулометричний склад ґрунту значно впливають на вологоємність. Глинисті ґрунти з високим вмістом гумусу мають вищу вологоємність через більшу частку зв'язаної води, яка є недоступною для рослин.

Керування вологою в ґрунті, яке включає правильне використання ірригації і дренажу, є критично важливим для забезпечення здорового росту і розвитку рослин, а також для ефективного використання водних ресурсів у сільському господарстві.