Це захворювання проявляється формуванням білуватого павутинистого або борошнистого нальоту на верхній стороні листя, стеблах і бобах. З часом нальот ущільнюється та набуває сірого кольору, а на поверхні починають формуватися чорні цятки, які є склероціями – плодовими тілами гриба.

Листя, уражене борошнистою росою, втрачає частину своєї асиміляційної поверхні та стає більш крихким, що знижує загальну життєздатність рослини. У випадках сильного розвитку інфекції, гриб може спричинити значні втрати урожаю, іноді перевищуючи 15%.

Біологія збудника

Цей патоген проявляється у двох основних стадіях його життєвого циклу. На початковій стадії, відомій як анаморфна (рід Oidium), патоген розвиває поверхневу грибницю, на якій утворюються конідії. Ці конідії мають бочкоподібну форму, є одноклітинними та розміщені у ланцюжки, маючи розміри приблизно 25-30 мкм у довжину та 8-10 мкм у ширину.

На наступному етапі, відомому як телеоморфна стадія, на тій же грибниці утворюються клейстотеції. Ці клейстотеції мають кулясту форму з численними незабарвленими придатками і діаметром від 62 до 180 мкм. Всередині клейстотецій міститься від 4 до 8 еліптичних сумок, кожна з яких містить відповідну кількість одноклітинних сумкоспор розміром 19-25 мкм на 9-14 мкм.

Навесні з клейстотецій вивільняються сумки з сумкоспорами, які розносяться повітряними потоками та заражають нові рослини. Цей механізм розповсюдження дозволяє патогену ефективно та швидко поширюватися в умовах, сприятливих для його розвитку.

Умови поширення

Грибок поширюється переважно через конідії, які розносяться вітром, дощем та комахами. Оптимальні умови для проростання цих конідій знаходяться в температурному діапазоні від 18 до 22 градусів за Цельсієм і при відносній вологості повітря 60-80%. Це сприяє швидкому розмноженню та поширенню патогену.

Зимівлю патоген проводить у формі клейстотеціїв, які залишаються на опалих рештках уражених рослин. Ці структури забезпечують виживання грибка протягом холодних місяців, готуючи його до повторного інфікування у сприятливі періоди.

Конідії відіграють ключову роль у розповсюдженні інфекції, адже саме вони надають ураженим частинам рослини характерний «борошнистий» вигляд. Це не лише вказує на присутність захворювання, але й значно підвищує ризик його передачі на здорові ділянки або рослини.

Заходи захисту

Глибока зяблева оранка та заорювання рослинних решток: Цей метод допомагає усунути рештки уражених рослин, які можуть служити джерелом інфекції наступного року. Глибока оранка дозволяє закопати рештки глибоко в ґрунт, що перешкоджає виживанню та розмноженню патогенів.
Дотримання сівозміни: Ротація культур не тільки зменшує накопичення шкідливих організмів у ґрунті, але й допомагає підтримувати баланс поживних речовин, покращує структуру ґрунту та знижує ризик поширення специфічних хвороб.
Обприскування в період вегетації з використанням фунгіцидів, таких як Імпакт К: Регулярне обприскування фунгіцидами може ефективно захистити рослини від розвитку грибкових захворювань протягом вегетаційного періоду. Фунгіциди діють шляхом уповільнення росту або знищення патогенів, що знаходяться на поверхні рослин або в ґрунті.