Сім'ядолі: Коричневі поверхневі плями або наскрізні виразки з темно-бурим обідком і рясним брудно-сірим спороношенням.
Листя та боби: Плями світло-сірі з чітко вираженим обідком, темно-сірий наліт спороношення виступає з нижньої сторони плям.
Стебла: Фіолетово-червоні витягнуті плями з коричневим обідком, нечисленне спороношення.
Насіння: Плями двох видів:Неправильно-округлі, опуклі або поверхневі з різким коричневим обідком.
Опуклі, темно-коричневі без обідка з розпливчастими краями.

Біологія збудника

Збудником церкоспорозу є гриб, який розвивається між клітинами уражених тканин. На поверхню виступають конідієносці з конідіями, утворюючи наліт.

Конідієносці: Бурувато-оливкові, нерозгалужені, зібрані в пучки.
Конідії: Безбарвні, циліндричні або обернено-булавоподібні, розміром 22-95 х 5-10 мкм, з 1-5 поперечними перетинками.

Умови поширення

Церкоспороз поширюється конідіями під час вегетації рослин. Інкубаційний період розвитку хвороби влітку становить 10-14 днів, весною і восени — 17-21 день.

Джерела інфекції: Уражене насіння та післязбиральні рештки, де збудник зберігається у вигляді грибниці. Навесні на грибниці утворюються нові конідії.
Оптимальні умови для зараження: Температура 20-30 °С і відносна вологість 90-100%. При температурі 5-10 °С та вище 30 °С, а також відносній вологості нижче 80%, хвороба розвивається дуже слабо.

Заходи захисту

Сівозміна: Дотримання правильної сівозміни допомагає знизити ризик зараження.
Зяблева оранка: Глибока обробка грунту після збору врожаю.
Пізні строки сівби: Зменшують ризик зараження.
Своєчасне збирання та сушіння зерна: Запобігає поширенню хвороби.
Протруювання насіння: Використання препаратів, таких як Вінцит 050 (2,0 л/т).
Обробка рослин під час вегетації: Використання фунгіцидів, таких як Імпакт К (0,6-0,8 л/га).
Використання стійких сортів: Вирощування сортів, які мають природну стійкість до церкоспорозу.