На рослинах, уражених хворобою, спостерігається формування розмитих сірого кольору плям неправильної форми із темно-коричневою обрамленою кромкою. Такі плями часто об'єднуються біля країв листка, призводячи до його в'янення. Найбільше страждають листки нижнього шару. Іноді ушкоджуються також і черешки, і стебла.
У зонах ураження на листках формуються численні пікніди - кулясті структури, розміщені з верхнього боку листкової пластинки. Розміри пікнід коливаються від 100 до 140 мкм. Всередині цих структур знаходяться пікноспори, які мають овальну або еліптичну форму і безбарвні, розміром 5-12х2-4 мкм.
Патоген передається через рослинні залишки, де він може пережити у формі пікнід. Розвитку хвороби сприяють умови сухого і гарячого літа.
Для боротьби з цією недугою рекомендовано використовувати сорти рослин, стійкі до хвороби. Важливим агротехнічним заходом є проведення глибокої оранки зябі після збору врожаю сої, щоб перервати цикл життя патогена. Також ефективним є застосування фунгіцидів для обробки рослин.