Урединії хаотично розташовуються на листках і їх піхвах, формуючи дрібні осередки інфекції. На підкладці листків із часом з’являються теліопустули — маленькі чорні вкраплення. Карликова іржа проявляється на ячмені у двох стадіях: урединіо та теліо, тоді як спермогонії та еції формуються на бур’яні рясті. У озимому ячмені хвороба спостерігається вже на етапі сходів, у ярого ячменю — з фази молочної стиглості зерна.

Джерела інфекції

Хвороба відома в усіх регіонах, де вирощується ячмінь. Збудник хвороби переносить зиму у стадії урединії на озимому ячмені та на рештках цієї культури.

Розвиток хвороби

Урединіоспори ініціюють інфекцію при контакті з водяними краплями на температурі від +10°С до +25°С. Теліоспори починають розвиватися, формуючи базидіоспори та базидії, лише після періоду спокою. Збудник може розвиватись без участі еціальної стадії.

Шкідливість

Сильний розвиток карликової іржі на озимому ячмені значно знижує його зимостійкість, призводячи до зниження врожайності до 7%.

Заходи захисту

Попередження поширення карликової іржі включає дотримання сівозміни, географічну ізоляцію від попередніх посівів ячменю, ліквідацію падалиці та бур’янів рясту, використання стійких сортів ячменю та сів у оптимальні строки. Коли середньодобова температура повітря піднімається вище +15°С, можливе прискорене розповсюдження хвороби. У випадку виявлення ознак інфекції на нижніх листках, рекомендується негайна фунгіцидна обробка.