Карликовість зернових
Карликовість зернових — специфічне вірусне захворювання, яке вражає окремі види зернових культур, зокрема пшеницю, жито, ячмінь та рис. Збудником карликовості пшениці є мікоплазмові організми, що належать до спіроплазм. Переносниками хвороби є смугаста та шестикрапчаста цикадки. Хворі рослини у середньому дають лише 4-5% потенційного врожаю. Збудник хвороби, вірус Rice dwarf virus, поширюється цикадками, може зберігатися у яйцях комах і передаватися потомству. Вірус карликовості уражує також лисохвіст, півняче просо, ячмінь, м'яку пшеницю, тонконіг, які можуть бути резерваторами інфекції.
Ознаки хвороби
Пшениця та жито
- На молодих листках з'являються жовтуваті і білі цятки, розташовані уздовж жилок.
- Плями подовжуються, утворюючи тонкі переривчасті смужки паралельно середній жилці листа.
- Рослини сильно кущаться, утворюють щільні розетки, зазвичай не виколощуються, ріст їх сповільнюється, міжвузля коротшають, і рослини набувають карликового вигляду.
- Тільки в окремих рослин спостерігається викидання колосу, але він утворює щупле зерно.
Ячмінь
- На листках з'являється золотисто-жовте забарвлення, яке розповсюджується знизу вгору.
- Листя стає жорстким і розміщується більш вертикально.
- Рослини низькорослі, колоски часто не утворюються, коренева система розвивається повільно.
- Хворі рослини дуже чутливі до посухи.
Рис
- Спочатку проявляється невеликими жовтими плямами вздовж жилок молодих листків.
- Пізніше плями подовжуються, утворюються перервчасті смужки.
- Рослини надмірно кущаться, повільно ростуть, мають укорочені міжвузля, і набувають карликового вигляду.
- Корені уражених рослин недорозвинені і розташовуються горизонтально у верхньому шарі ґрунту.
- Волоті недорозвинені, зерно щупле, більшість уражених рослин зберігає зелений колір при дозріванні.
Розвиток хвороби
Хвороба розвивається в паренхімі листків та біля жилок. На листках з'являються жовтуваті плями. Розповсюджується цикадками, які можуть зберігати вірус в організмі та передавати його потомству.
Поширення
Виявляється в різних областях України, особливо в господарствах, де постійно сіють дану культуру з недотриманням правильної сівозміни. Для ячменю хвороба поширена на півдні України, для рису — в Японії, Китаї, Індії та інших країнах Південно-Східної Азії.
Поріг шкодочинності
Хвороба може призвести до значних втрат врожаю: до 90% для пшениці та жита, для ячменю та рису — до 15% і більше. Стійких сортів до хвороби не виявлено.
Заходи захисту
- Пшениця та жито: Вибір правильних строків та посіву культури, знищення бур'янів і шкідників (особливо цикадок).
- Ячмінь: Боротьба з бур'янами та шкідниками, знищення сходів падалиці культури і дикорослих злаків.
- Рис: Знищення попелиць, трипсів, цикадок та інших шкідників. Дотримання карантинних заходів, видалення з рисового поля соломи, знищення рослинних решток, зяблева оранка ґрунту.
