Кила (ріпак)

Шкідливість

Кила ріпаку — це деструктивне захворювання, яке значно знижує врожайність, оскільки уражені рослини не можуть ефективно забезпечувати наземні частини необхідними ресурсами через пошкоджене коріння. Хвороба поширена в регіонах з високою вологістю ґрунту і частими опадами. Патоген, Plasmodiophora brassicae, заражає близько 200 видів рослин, включаючи культурні і дикорослі хрестоцвітні.

Ознаки ураження

На ранніх етапах хвороби рослини жовтіють, в'януть і починають засихати з нижніх листків. Ураження коренів, особливо кореневих волосків, яке спричиняється килою, призводить до формування наростів на коренях. Ці нарости спочатку мають блідо-жовтий колір і гладку поверхню, але з часом темніють і стають шорсткими.

Біологія збудника

Збудник хвороби, Plasmodiophora brassicae, легко поширюється через ґрунт та воду. Цикл розвитку патогена проходить у ґрунті, де він перезимовує у формі спор у заражених коренях. Спори проростають при контакті з корінням, проникаючи в кореневі волоски і ініціюючи інфекцію, що призводить до утворення плазмодія в клітинах кореня. Згодом цей плазмодій утворює спори, які знову потрапляють в ґрунт.

Проростання спор збудника кили капусти, Plasmodiophora brassicae, відбувається при температурі від +6 до +28°C, з оптимальними умовами між +18 до +25°C. Ці температурні умови також сприяють зараженню рослин. Що стосується вологості, для розвитку спор необхідна вологість грунту від 50% до 97%. Вище насичення вологою, особливо від 98% до 100%, гальмує розвиток патогена, оскільки він є аеробним організмом і потребує доступу кисню для життєдіяльності.

Сприятливі умови для розвитку інфекції зазвичай спостерігаються в кислих грунтах. Важливо відмітити, що рослини, що ростуть на грунтах з високою лужною реакцією, зазвичай не уражаються килою. Такі умови знижують ризик розвитку цієї хвороби, що може бути важливим фактором при плануванні сівозмін та обробки полів.

Заходи захисту

Значною мірою профілактика полягає в підтриманні гігієни на заражених полях, зокрема в очищенні інструментів і устаткування. Важливо уникати вирощування ріпаку на заражених полях до 7-9 років, хоча це часто буває непрактично. Включення в сівозміну толерантних сортів озимого ріпаку може допомогти управлінню цією проблемою. Важливо не змішувати насіння чутливих та толерантних сортів, щоб запобігти поширенню хвороби.