Макрофоміна
Ознаки ураження
Захворювання, спричинене грибком, характеризується прогресивним пошкодженням рослин починаючи з нижніх ярусів листя, яке спочатку жовтіє, потім коричневіє і засихає, але при цьому не опадає. На стеблі спочатку біля основи з'являються темно-бурі до майже чорних плям, які до кінця вегетаційного періоду змінюють колір на сіро-сріблястий.
Загибель рослин відбувається через ураження кореневої системи та порушення функцій судинно-провідної системи. Якщо хвороба наступає після формування бобів, то вони стають плоскими, насіння залишається дрібним і нерозвиненим. У випадку пізнього зараження, коли насіння вже сформувалося, зовнішні ознаки хвороби на рослині можуть бути мінімальними, незважаючи на очевидне ураження коренів.
Також спостерігається руйнування кори біля кореневої шийки та на коренях, що призводить до її відшарування і оголення деревини. Висушені рослини з потемнілими рештками зруйнованих коренів легко витягуються з грунту. На перерізі кореневої шийки видно побурілу тканину, усіяну майже чорними склероціями, які є зимуючою стадією гриба. Цей гриб активно діє протягом усього періоду від цвітіння до кінця вегетації.
Коренеплоди в першій фазі хвороби можуть стати "гумовими" і легко вийматися з землі, часто без видимих ознак гнилі, що є ознакою серйозного внутрішнього ураження.
Біологія збудника
Гриб-поліфаг поширює свій вплив на широкий спектр рослин, спричиняючи різноманітні захворювання такі як чорна, попеляста та стеблова гниль. Цей гриб має визначені умови, які сприяють його активному розвитку та розмноженню. Для пікнідіальної стадії, яка відповідає за утворення пікнідій (фруктифікаційних органів гриба), оптимальна температура становить від 25 до 28 градусів Цельсія. Для склероціальної стадії, при якій формуються склероції — структури, що використовуються грибом для зимівлі, оптимальною є температура 30-31 градус Цельсія. Оптимальний рівень вологості для життєдіяльності гриба становить 30-50%.
Цикл розвитку цього патогена включає кілька стадій: розвиток міцелію, формування мікросклероцій та пікнідій. Мікросклероції, які є частиною циклу, мають темний, майже чорний колір. Вони округлі та дещо сплюснуті, що надає їм витягнутий вигляд. Ці структури є ключовими для збереження життєздатності гриба в несприятливих умовах і сприяють його розповсюдженню під час сприятливих періодів.
Умови поширення
Розвиток макрофоміни, патогенного гриба, підсилюється умовами нестачі вологи в ґрунті та високими температурами. Цей гриб найчастіше вражає молоді рослини сої в періоди, коли їх ріст уповільнений через спекотну суху погоду, бідність грунту чи інші несприятливі умови. Такі фактори створюють оптимальні умови для активізації патогена, що може призводити до серйозних захворювань рослин.
Макрофоміна зимує в ґрунті у формі склероціїв, які переживають зимові місяці у вигляді ущільнених мас клітин, що залишаються в ґрунті разом з кореневими рештками інфікованих рослин. Ці рештки слугують первинним джерелом інфекції для нових рослин у наступному вегетаційному періоді.
З метою мінімізації ризику розвитку хвороби важливо забезпечити адекватний полив та умови зростання, щоб зміцнити рослини та знизити їх вразливість до інфекції. Також слід уважно ставитися до очищення поля від решток попередніх посівів, що може допомогти в контролі кількості склероціїв у ґрунті.
Заходи захисту
Для ефективного управління ризиками і запобігання поширенню хвороб, викликаних грибками, особливо важливо виконувати наступні агротехнічні заходи:
- Дотримання сівозміни: Регулярна зміна культур на полях допомагає знижувати накопичення патогенів у ґрунті та зменшує шанси на розвиток специфічних хвороб.
- Використання стійких гібридів рослин: Селекція та впровадження у виробництво гібридів, стійких до певних грибкових захворювань, може значно знизити втрати врожаю і зменшити залежність від хімічних засобів захисту рослин.
- Обробка рослин фунгіцидами: Своєчасне та цілеспрямоване використання фунгіцидів може запобігти поширенню грибкових інфекцій або знизити їх вплив на рослини, забезпечуючи здоровіше зростання та більшу продуктивність.