Несправжня борошниста роса соняшника поширена в усіх зонах вирощування цієї культури, але найбільш поширена в Лісостепу та північній частині Степу. Періодично відмічаються епіфітотії, при яких рівень ураженості рослин досягає 50-60%, а втрати врожаю можуть становити до 50%.

Шкідливість

Захворювання знижує схожість ураженого насіння, викликає зрідженість посівів через загибель уражених рослин, знижує врожай внаслідок порушення процесів дихання та вуглеводного обміну. Під час бутонізації кількість вуглеводів у хворих рослин зменшується порівняно зі здоровими.

Ознаки ураження

Хвороба діагностується протягом всієї вегетації рослин – від сходів до повної стиглості і проявляється у двох формах залежно від періоду ураження та фази розвитку соняшника:

Загальне пригнічення (дифузне ураження):У фазі сходів – 3-6 пар листків на сім'ядольних, особливо на справжніх листках, спостерігаються хлоротичні плями уздовж середньої жилки.
Уражені рослини відстають у рості, мають тонке стебло і дрібні листки. Такі рослини часто гинуть, а якщо досягають фази цвітіння, то утворюють дрібні кошики (2-3 см у діаметрі) без насіння.
Від 6-ї пари листків до формування насіння можлива карликовість – стебло вкорочене і потовщене через недорозвинені міжвузля. На верхньому боці листків помітна кутаста світло-зелена плямистість.
Плямистість листя (локальне ураження):На верхньому боці листків здорових, добре розвинених рослин з'являються кутасті розпливчасті плями світло-зеленого кольору.
Хвороба спостерігається переважно у другій половині вегетації.
Можлива прихована форма хвороби без явних зовнішніх симптомів, з ураженням тільки підземної частини рослин, що виявляється лише у зниженні їх продуктивності.
З верхнього боку плями хлоротичні, світло-зелені. З нижнього боку утворюється світло-сірий борошнистий наліт спороношення гриба, що складається з конідієносців з конідіями (зооспорангіями).

Розвиток хвороби

Збудник несправжньої борошнистої роси є облігатним паразитом і розвивається тільки на живих рослинах. У світі відомо 12 його фізіологічних рас, які відрізняються здатністю уражати різні генотипи соняшника.

Первинне ураження: Відбувається через проникнення гриба при проростанні зооспор у кореневу систему проростків через кореневі волоски при температурі не вище +15°С та достатній кількості опадів.
Гриб розвивається всередині рослини міжклітинно, піднімаючись за точкою росту до надземних органів (дифузне ураження). Критичний період – від проростання насіння до першої пари справжніх листків.
Вторинне ураження: Можливе за умови високої вологості повітря і здійснюється шляхом переносу зооспор дощем, вітром, комахами і стічними водами на великі відстані. Зооспори проникають у здорові рослини через продихи листків, спричинюючи локальне ураження.

Джерела інфекції

Патоген утворює ооспори, які зимують в ураженому насінні, післязбиральних рослинних рештках та ґрунті, де вони зберігають життєздатність до 7-8 років. Навесні за сприятливих умов ооспори утворюють зооспори, що заражують сходи соняшника.