Склероспороз з'являється на листках рослин протягом майже усього вегетаційного періоду, спричиняючи їх потовщення, скручування, а також появу ясно-сірого нальоту. Згодом, в місцях потовщення тканини, виникають розриви, з яких висипається темно-коричнева маса спор, що нагадує сажку. Уражені листки швидко в'януть і обпадають, що негативно позначається на врожаї зерна.
Збудником хвороби є нижчий гриб Sclerospora graminicola Schroeter. Він формує ендофітну грибницю, а з нижньої сторони листка утворює безстатеве спороношення у вигляді сіруватого нальоту. Гриб виробляє зооспорангієносці, які розташовані поодинці або у вигляді невеликих пучків, виробляючи зооспорангії з яких виходять зооспори. Ооспори, утворені всередині уражених тканин, мають кулясту форму з темно-коричневою оболонкою і висипаються з рослин у вигляді пилоподібної маси після розриву епідермісу.
Склероспороз вражає широке коло культурних і дикоростучих злаків, а з них збудник переходить на просо. Патоген зберігається на рослинних залишках у вигляді ооспор, які навесні проростають, утворюючи зооспорангії, з яких зооспори спричиняють первинне зараження рослин. Патоген також може поширюватися з насінням у вигляді зооспор. Недобір врожаю через хворобу зазвичай не перевищує 5%.
Для захисту від склероспорозу необхідно дотримуватися сівозмін, використовувати здоровий посівний матеріал, активно боротися з бур'янами, прибирати рослинні рештки в кінці вегетаційного періоду, якісно обробляти грунт і сіяти в оптимальні строки. Варто зазначити, що стійких до склероспорозу сортів проса наразі немає.