Це захворювання діагностується відносно легко завдяки дуже виразним симптомам.
Перші ознаки хвороби зазвичай помічаються під час фази кущіння. На молодих листках спочатку формуються жовті смуги, які розташовані уздовж листової пластинки. Згодом ці плями темніють до коричневого кольору і починають некротизуватися, об'єднуючись у широкі смуги, на яких можуть з'являтися поздовжні тріщини. Такі листки зазвичай висихають або передчасно відмирають. Заражені рослини часто відстають у рості, а їх колоси можуть не розвиватися або взагалі залишаються безплідними.
Ці характеристики допомагають вчасно ідентифікувати хворобу та розпочати необхідні заходи для захисту рослин.
Збудник захворювання зберігається у зерні ячменю, включно з квітковою лускою, плодовою оболонкою, та алейроновим шаром. Спочиваючий міцелій у зерні починає активно рости разом із проростком ячменю, розповсюджуючись всередині молодої рослини.
Зараження та поширення хвороби відбувається за допомогою конідій, які формуються на некротизованих тканинах листя і переносяться вітром. Колос ячменю стає вразливим до інфекції під час цвітіння, коли конідії можуть бути занесені до квіток здорових рослин. Тут вони проростають і формують міцелій під колосковими лусками, біля плоду і на насіннєвій шкірці, де він залишається в стані спокою.
Ефективне управління таким захворюванням включає застосування заходів з контролю насіннєвого матеріалу, знищення залишків врожаю, що можуть містити спочиваючий міцелій, та використання фунгіцидів під час сезону активного росту.
Зараження квіток відбувається під час холодної погоди, коли квітки ячменю вкриті вологою. Це створює ідеальні умови для проростання конідій і розвитку міцелію, що призводить до інфекції. Важливо враховувати цей фактор при плануванні захисту культур від хвороб, особливо в регіонах з прохолодним та вологим кліматом під час цвітіння ячменю.
Заходи боротьби
Для ефективного запобігання розповсюдженню хвороб у ячменю та інших сільськогосподарських культур, слід дотримуватись наступних агротехнічних практик:
Ці заходи є частиною комплексного підходу до управління рослинними хворобами, який також може включати ротацію культур, правильне землеробство та моніторинг умов поля для виявлення та реагування на зміни у розвитку хвороб.