Довгоносик кукурудзяний
Кукурудзяний довгоносик є широко поширеним на території України, особливо в Південно-Західних регіонах, а також зустрічається в інших частинах СНД, Європи, Азії, Африки, та Америк. Цей жук адаптований до різноманітних агрокультур, включаючи кукурудзу, соняшник, бобові та буряк.
Морфологія
Дорослі особини кукурудзяного довгоносика мають тіло завдовжки 2,5-5,0 мм. Відрізняються напівматовим покриттям тіла з ледь помітним глянцем та характерними червонувато-коричневими плямами на надкрилках. На передній частині надкрил розташовані видовжені плями, що досягають плечових горбів. Жуки мають дві пари крил і здатні до польоту.
Розвиток
Кукурудзяний довгоносик виходить зі стану зимівлі в ранню весну, коли температура повітря стабілізується на рівні 5–8°C. Самки відкладають яйця в грунт поруч з рослинами-жертвами, а личинки активно живляться корінням рослин, поглиблюючи свою активність в грунті на глибину до 60 см. Життєвий цикл триває приблизно 60-75 днів, протягом яких може відбуватися розвиток до семи поколінь за сезон.
Шкідливість
Кукурудзяний довгоносик починає свою активність з пошкодження озимих культур у весняний період, переходячи до кукурудзи з появою сходів. Жуки здатні знищувати краї листя та корені, серйозно знижуючи врожайність і загальний ріст рослин.
Заходи захисту
Для контролю популяції довгоносика рекомендується використовувати кілька методів:
- Передпосівна обробка насіння спеціальними протруйниками.
- Глибока оранка та лущення стерні для знищення місць зимівлі.
- Вибір резистентних гібридів та сортів.
- Регулярне внесення азотних добрив.
- Використання акарицидів при виявленні високої чисельності шкідників.