Буряковий довгоносик широко розповсюджений у Лісостеповій зоні України, помірно - у Степовій. Це поліфаг, який пошкоджує понад 80 видів рослин із 19 ботанічних рослин. Найбільшої шкоди він завдає бобовим культурам: люцерні, буркуну, еспарцету, конюшині. Крім того, шкодити цукровим бурякам, хмелю, виноградній лозі, ягідним культурам.

Зовнішні ознаки

Доросла самиця буракового довгоносика сягає 10-12 мм завдовжки. Має коротку, потовщену на кінці головотрубку. Надкрила опуклі, яйцеподібної форми, звужені та загострені на вершині, зросли частково по боках і вздовж шва. Забарвлення надкрилу та передньогрудей мінливе, переважають різноманітні плями з густо наявними лусочками. Крил немає. Самці невідомі. Яйце овальне, до 1 мм завдовжки, молочно-біле, згодом стає темно-жовтим, з дрібнозернистою поверхнею. Личинка 16-20 мм, вигнута довгою, безнога, жовтувато-біла, вкрита шипувати волосками, частково розташована поперечними рядами. Лялечка 8-12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними випинами на голові.

Заходи захисту

Для обмеження чисельності шкідника важливо дотримуватись науково обґрунтованих сівозмін. Бобові на одне поле слід повернути не раніше ніж через 4-5 років. Відстань між посівами багаторічних бобових культур має бути не менше 500 м. У кормових сівозмінах тривалість вирощування бобових не повинна перевищувати 3 роки. У період вегетації люцерни, за чисельності 3-6 жуків/м2, необхідне застосування інсектицидів.