Оленка волохата (бронзівка волохата)

Розповсюдження

Оленка волохата зустрічається у всіх країнах України.

Морфологія

Жуки мають довжину 8,5-12 мм і відрізняються матово-чорним забарвленням тіла, що покриває світлими довгими волоссям. Надкрилки оздоблені білими точками.

Цикл розвитку

Зимівля молодих жуків укладається в коконах у грунті на глибині 15-30 см. Весною, під час цвітіння кульбаб, жуки виходять на поверхню. Вони активні під час сонячних годин, живляться квітками, споживаючи тичинки та маточки, і починають з кульбаб, переходячи до тюльпанів та нарцисів, а потім на квітучі плодові та ягідні культури. З початку червня жуки складають яйця в підставі, з яких вилуплюються личинки, що залишаються в підставі до осені, живлячись рослинними рештками.

Шкідливість

У посушливі роки шкода від оленки волохатої значно зростає. Вибухи її чисельності пов'язують із змінами в сонячній активності та впливом інтенсивних агротехнічних методів, що зменшують чисельність жука. Найбільшу шкоду вона завдає в роки свого масового розмноження, вражаючи сади, ягідники та овочеві культури.

Методи боротьби

Основні методи боротьби з оленкою вимагає її поведінкові та біологічні особливості. Осіннє перекопування обгрунтовано дозволяє знищити зимуючі жуки. Ранкові та вечірні години — оптимальний час для механічного збору жуків, що малоактивні. Обприскування рослин річковою водою в денний час погіршення до зниження рухової активності жуків через вологість на їх волосках. Також для збору жуків потрібно пастки з синіми та фіолетовими ємностями. Проти оленки застосовують інсектициди, такі як Каліпсо  та Маврік у яблуневих насадженнях, а для ріпака — Маврік  та Біскайя.