П’явиця синя

Поширення

П'явиця синя зустрічається повсюдно в Україні, часто домінуючи над іншими видами, особливо над червоногрудою п'явицею.

Шкідливість

Цей жук і його личинки вигризають у листках злакових культур (крім вівса) довгасті віконця, що може значно знижувати фотосинтетичну здатність рослин та врожайність.

Зовнішній вигляд

Дорослі жуки мають чорно-синє або чорно-зелене забарвлення з металевим блиском і довжиною тіла 3,5 - 4 мм. Личинки блідо-жовті, покриті бурим слизом, довжиною 4-5 мм.

Розвиток

Жуки зимують в рослинній підстилці, на малій глибині в ґрунті або в купах соломи. Від одного покоління на рік. Після завершення розвитку личинки скидають слизову оболонку і заляльковуються в пінявих коконах прямо на рослинах.

Заходи захисту

Профілактика включає уникнення посівів вівса та ярого ячменю поряд із минулорічними полями цих культур. Ранні посіви та ранньостиглі сорти вівса зменшують шкоду від п'явиці. Лущення стерні після збирання ячменю та жита допомагає зменшити чисельність зимуючих жуків. Хімічні засоби боротьби застосовуються тільки коли чисельність перевищує економічні пороги шкодочинності: 40 - 50 жуків/м2 для озимої пшениці і 10 - 15 жуків/м2 для ярого ячменю; для личинок – 0,5 - 0,7 екз./стебло на озимій пшениці, 0,5 - 0,7 екз./стебло на ярому ячмені та вівсі.