Сливова товстоніжка

Зовнішній вигляд

• Безкрила партеногенетична самка: Довжина 1,8-2,5 мм, овальне тіло чорного кольору з зеленуватокоричневим відтінком, покрите слабким восковим нальотом.
• Сокові трубочки вдвічі довші за хвостик. Вусики і ноги блідожовті, трубочки, хвостик і лапки чорнобурі. Хоботок досягає тазиків середніх ніг.
• Крилата самка: Розмір 1,4-2,0 мм, голова і груди чорні, блискучі, черевце чорнозелене, передні стегна білі, вусики чорні.
• Амфігонна самка: Довжина 2,2-2,7 мм, безкрила, чорносиня або матовозелена, в сизому пушку. Навколо сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент. Задні гомілки чорні, хвостик конічний.
• Самець: Довжина 2-2,5 мм, крилатий, з чорним черевцем, великими очима, довгими ногами і вусиками.
• Яйце: Розмір 0,5-0,6 мм, видовжено-овальне, жовтуватозелене при відкладанні, пізніше чорне, блискуче.

Розвиток

• Зимівля: Запліднені яйця зимують на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського, рідше — бородавчастого, калини і жасмину.
• Весняний розвиток: У квітні за середньої температури 7-9 °С з яєць відроджуються личинки, які через 12-14 діб живлення перетворюються на безкрилих самок-засновниць.
• Літня міграція: З’являються крилаті партеногенетичні самки, які розлітаються у пошуках проміжних трав’яних рослин, зокрема цукрових буряків. Попелиця розмножується партеногенетично до осені, даючи 8-10 і більше поколінь.
• Осіння активність: Наприкінці серпня – у вересні з’являються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личинок, які перетворюються на амфігонних самок. Самці прилітають на кущі для спарювання, після чого самки відкладають яйця біля основи бруньок.

Шкідливість

Попелиця пошкоджує більше ніж 140 видів рослин, зокрема бобові, пасльонові, складноцвіті, гарбузові та інші культурні рослини і бур’яни. Імаго та личинки висмоктують сік із листків, що призводить до їх деформації, закручування, в’янення та засихання. Значної шкоди попелиця завдає насінникам буряків, пошкоджуючи листя і пагони. Пошкоджені рослини відстають у рості, знижується їх цукристість і маса коренеплодів, зменшується вихід насіння і погіршується його якість. Попелиця також є переносником вірусних захворювань, таких як мозаїка буряків.

Природні вороги

Чисельність попелиці обмежують хижаки та комахи-паразити, такі як кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця (Aphidoletes aphidimyza), мухисирфіди (Paragus tibialis, P. bicolor, Sphaerophoria menthastri, S. scripta, Metasyrphus nitens, M. latifasciatus). Попелицю заражають афідіїди (Aphidius matricariae, Trioxys auctus, T. heraclei, Lysiphlebus confusus, L. fabarum, L. gracilis), іхневмоніди (Phygadeuon fumator, Ph. subtilis), афелініди (Aphelinus humilis, A. chaonia). Вологе літо сприяє масовій загибелі попелиці від ентомофторозу.

Заходи захисту

• Висока агротехніка.
• Знищення бур’янів.
• Обмеження посадок калини, жасмину, бересклету.
• При заселенні понад 5% рослин у травні, понад 10% у червні і понад 15% у липні необхідно обробити посіви інсектицидами. Якщо співвідношення шкідник : хижак становить 20-30 : 1, застосовувати інсектициди недоцільно.