Щириця Палмера
Щириця Палмера може містити токсичні нітрати, що робить її потенційно небезпечною для худоби, особливо коли вирощується на надмірно удобрених ґрунтах. Ця рослина також містить щавлеву кислоту, яка може бути шкідливою для осіб з нирковими захворюваннями при великому споживанні. Щириця Палмера стала особливо проблематичною для виробництва бавовни та сої через свою стійкість до гліфосату, поширеного гербіциду, зокрема на полях бавовни, де вона часто стає домінуючим бур'яном.
Розповсюдження
Походить з південного заходу США та півночі Мексики. Листя, стебла, та насіння амаранту використовуються в харчуванні і вважаються високопоживними. Історично, щириця Палмера була частиню раціону корінних народів Північної Америки. Також вона вирощувалася і вживалася у великій кількості регіонів від Мексики до Південної Америки і Азії.
Методи боротьби
Для контролю розповсюдження щириці Палмера рекомендується проводити провокаційні обробки ґрунту для стимулювання проростання насіння в післяжнивний період, а також проводити досходові та післясходові обробки посівів пізніх ярих культур для знищення проростків.
- Стебло цієї рослини пряме, може досягати висоти 50-150 см і часто має червонуваті або рожеві відтінки.
- Листя має яйцевидно-ромбічну форму з чітко вираженим черешком, що дорівнює розмірам листкової пластини, з основами, що варіюються від широко до вузько клиновидних.
- Суцвіття щільне, з квітками, які схиляються вниз, формуючи волоть, з маточковими квітками, які мають листочки оцвітини розміром 1.7-3.8 мм.
- Насіння може мати відтінки від червоного до коричневого, з діаметром 1–1.2 мм, має блискучу поверхню.
