Жовтозілля весняне — це однорічна зимуюча рослина. Вона починає проростати весною і восени, при цьому осінні сходи можуть перезимовувати. Цвітіння відбувається від квітня до вересня, а формування плодів — з травня по жовтень. Максимальна кількість сім’янок в одному колосі може досягати 40 тисяч. Сім’янки проростають на глибині до 3-4 см, при оптимальних температурах проростання +16...+20°С.

Поширення

Зустрічається на полях, в садах та на городах, віддає перевагу зволоженим місцям на чорноземах. Вид є поширеним переважно в степовій зоні, зустрічається також у Лісостепу.

Методи контролю

Для контролю жовтозілля весняного використовується ротація культур, виключаючи повторні посіви озимих, ранній обробіток ґрунту та деструкція розеток рослин у літньо-осінній період. Заходи включають також якісну оранку перед посівом озимих, ранньовесняне боронування, передпосівний обробіток під ярі та просапні культури, а також знищення бур'янів на більшості типів земель.

Стебло жовтозілля весняного пряме, розгалужене, висотою від 20 до 40 см, може бути голим або злегка опушеним.
Листя чергове, з видовжено-обернено-яйцевидними прикореневими листками; середні та верхні листки ліровидні, виїмчасті.
Суцвіття складається з жовтих квіток, розташованих у рідкі щитовидні кошики. Корінь стрижневий, що сприяє глибокому проникненню у ґрунт.
Плоди представлені циліндричними летючками, темно-сірого або зеленувато-коричневого кольору з золотистою летючкою, що сприяє їхньому поширенню вітром.