Серед вирощуваних культур в Україні озима пшениця лідирує за посівною площею. І щороку, попри невдалі сезони та погодні примхи, гектари зернової продовжують залишатися на стабільному рівні. Так, під урожай 2020 року в Україні засіяли 6,4 млн га цієї озимої культури, що менше на 0,6% проти минулорічного показника. Таку відносну стабільність забезпечує правильна та сучасна технологія вирощування озимої пшениці, завдяки якій можна отримати найвищий результат у сільському господарстві.

Загальної для всіх виробників рекомендації як ефективно вирощувати зернову в різних природно-кліматичних умовах не має. Проте існують окремі поради для будь-яких зон господарювання, серед них є дещо суперечливі, тому вияснимо найоптимальніші.

Що може вплинути на виробництво озимої пшениці

Визначальним фактором виробництва, незалежно від регіону України є технологія вирощування озимої пшениці. Вона виступає путівником для агронома на всіх етапах виробничого процесу. Відповідно до обраної технологічної схеми здійснюються всі операції в полі, починаючи від підготовки до посіву та завершуючи збиранням урожаю. Саму технологію вирощування виробники обирають відповідно природно-кліматичних особливостей та можливостей господарства.

Технологічна карта вирощування озимої пшениці дозволяє тримати правильний курс на досягнення найвищого результату. А тим більше, не втратити зерно на будь-якому виробничому етапі під впливом зараження поля шкідливими організмами, мікроорганізмами та рослинами-шкідниками. Таким чином, контроль стану посівів допоможе зберегти урожай.

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає використання якісних ресурсів. Тому варто завбачливо обирати сертифікований посівний матеріал із відповідними біологічними характеристиками, добрива та перевірені засоби захисту рослин. Вибір насіння потребує особливої уваги, так як рослини розвиваються у осінньо-зимовий період. Тож, необхідно використовувати для сівби кондиційний посівний матеріал, який характеризується високими показниками схожості, чистоти та стійкості до зараження хворобами. Крім того, важливо правильно визначити осінній період, коли варто сіяти пшеницю. Купити насіння пшениці ви можете на нашому сайті.

В який час варто сіяти озиму пшеницю

Строки посіву культури безпосередньо здійснюють вплив на врожайність. Як правило їх визначають на основі ґрунтово-кліматичних особливостей зони вирощування, сівозміни на полі та технічних ресурсів господарства. Переважно агрономи приймають компромісне рішення – рекомендовані дати, враховуючи можливості підприємства.

Оптимальним періодом для посіву озимої культури вважають кінець вересня і початок жовтня (25.09-05.10). Якщо проводити польові операції у цей час, рослина встигає розкущитися, утворити корінь і пагони, а також сформувати стійкість до температури та шкідливих організмів.
 
Рекомендовані строки посівів озимої пшениці для різних областей України:

Озима пшениця, де вирощують (області) – озима пшениця, коли сіють
У Київській, Чернігівській, Черкаській – 05.09-15.09;
У Тернопільській, Вінницькій, Волинській, Хмельницькій – 05.09-20.09;
У Запорізькій, Дніпропетровській – 05.09-25.09;
У Львівській, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Полтавській – 10.09-25.09;
У Кіровоградській – 15.09-20.09;
У Рівненській – 15.09-25.09.

Дані рекомендації розроблено враховуючи вірогідний осінній період початку спокою вегетації озимої пшениці. Однак рекомендовані дати можна використовувати тільки як основу для визначення строків, оскільки, по-перше, кліматичні зміни спонукають аграрія змінювати термін сівби на 5-10 днів раніше, а то і навіть більше. По-друге, виробники в один голос вважають, що приймати остаточне рішення варто відповідно температури повітря та вологості ґрунту.

На півдні України, де посухи є частим та звичним явищем, сіяти варто раніше за визначений строк, щоб забезпечити рослину вологою за зимово-весняний період. При цьому спеціалісти вважають, що середня добова температура повітря у період висіву повинна становити від 14 до 17°С.

Ранній посів – це завжди ризик зараження шкідливими мікроорганізмами та організмами, бо проростає насіння коли збудники хвороб і шкідники ще активні. До того ж, переростання може стати причиною низької стійкості пшениці під час низьких температурних показників. З іншого боку, якщо посів здійснено пізно, рослина може не повністю сформувати кореневу систему. Між цими двома варіантами, якщо не вдається посіяти в оптимальні строки, виробники все ж обирають ранню сівбу. Крім того, вирощування сучасних сортів озимої пшениці та додатковий пестицидний захист допомагає частково знизити ризики.

Ґрунт під вирощування озимої пшениці

Правильна ґрунтова підготовка до висіву культури є важливою умовою високої урожайності. На цьому етапі важливо врахувати:

  • властивість ґрунту;
  • відсоткове засмічення;
  • сівозміна по культурам;
  • особливості по попереднім посівам.

У регіонах, де показник вологості ґрунту достатній, проводиться захист та оптимізація живлення, а саме знищення бур’янів та шкідників, профілактика можливих захворювань, застосування мікродобрив, щоб оптимізувати живильний процес. У свою чергу, в посушливих областях значна увага зосереджена на збереженні вологи.

Здійснювати поверхневе ґрунтове покращення перед посівом особливо варто після рясного дощу. Ґрунт потрібно розпушувати так, щоб на поверхні не утворювалися великі грудки. А в разі наявності, позбутися їх можна завдяки декількох проходів агрегату. Проте багаторазовий обробіток ґрунту змінює структуру та порушує масу об’єму, що, в результаті, впливає на обсяг урожаю.

Особливості азотного добрива озимої пшениці

Якщо восени під час основного обробітку ґрунту застосувати мінімальні норми азоту, то вже на початок формування зернин рослини відчують його дефіцит. Оскільки за рахунок значної кількісті буде сформована вегетативна маса, а решта вимиється до зими та ранньою весною. З іншого боку, високий обсяг азотного добрива також негативно впливає на стан культури, позаяк можливий ризик низької зимостійкості, переростання відповідно фази росту та зміна фітосанітарних умов вегетації. Крім того, у осінньо-весняний період значна кількість азоту завдяки опадам потрапляє у нижні шари ґрунту, тому ефективність його дії знижується.

У Лісостепу і Поліссі, щоб забезпечити рослини азотним добривом протягом вегетаційного періоду варто застосовувати повільно розчинний концентрат або вносити в декілька разів на певні ділянки. Через те, що більша кількість таких мікродобрив легко розчиняються, як правило, незначну їх частину використовують під час осіннього підживлення, а решту – у весняно-літній період за високої потреби розвитку рослини. 

Для південної частини України рекомендації різняться. У структурі важких глинистих та суглинистих ґрунтів, за умов низької кількості опадів, азот залишається у межах кореневища рослини. Проте він може переміщатися у нижній шар, але на деякий період. Разом із висхідною водою азот піднімається у вищі шари ґрунту та засвоюється рослиною.

Спеціалісти вважають, що умови вирощування пшениці у Степу передбачають застосування азотного добрива восени, аніж навесні чи пізньою весною. Але якщо під час висіву азот не вносився, використання ранньою весною збільшує густоту стебла, особливо у рідких чи нерозвинених посівах.

Норма висіву і глибина загортання насіння

Норма висіву насіння пшениці змінна, оскільки залежить від декількох факторів: сортова характеристика, якість посівного матеріалу, густота вегетативного стебла, природно-кліматичні особливості, період сівби та інші. Частіше при визначенні даного показника агрономи звертають уваги тільки на продуктивну стеблову густоту та погоду, проте необхідно враховувати всі перераховані чинники.

За сприятливих умов посіву (правильно підготовлений ґрунт, оптимальна вологість та термін висіву) рекомендовано висівати від 3 млн до 3,5 млн насінин на 1 гектар, за середніх – від 4 млн до 4,5 млн на га, за несприятливих – 5 млн до 5,5 млн на га. Дані числові показники – базова норма розрахунку, тому для кожного поля та конкретних умов господарювання значення потрібно корелювати.

Загальна порада при висіванні насіння пшениці, враховуючи всі фактори – менша початкова густота краще, ніж густий посів. Збільшена норма при сівбі – не показник високої урожайності. Густий висів може збільшити ризик зараження хворобою, спричинити вилягання та неможливість впливати на стан посівів за допомогою добрива, регулятора росту чи іншого засоба захисту рослин. Крім того, перевитрата насіння знижує економічну ефективність виробництва зернової культури (озима пшениця). Технологія обробітку при посушливих умовах не передбачає збільшення норми посіву.

Ефективне вирощування озимої пшениці включає визначення правильної глибини висіву, щоб насінина потрапила у вологе посівне ложе. Контроль даного показника важливий, оскільки впливає на швидкість проростання молодих пагонів та одночасність появи сходів. Якщо посіяти насінину глибоко, виникає слабкий опір рослини до природно-кліматичних умов та великий ризик загнивання посівного матеріалу. Оптимальна глибина посіву озимої пшениці при достатній вологості становить три сантиметри. Під час посівної варто враховувати, що на 1 см заглиблення, температура збільшується приблизно на 3 °С. Так, наприклад, якщо озима культура посіяна на глибині 4 см, а при цьому температура верхнього ґрунтового шару становить –25 °С, то в посівному ложі даний показник знаходиться на рівні –12 °С.

Отже, дотримання вимог по нормі та глибині висіву допомагає отримати повні, дружні сходи з оптимальним кущінням і розвиненим коренем.

Догляд за посівами

Інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці передбачає постійний догляд за посівами, в першу чергу, підживлення культури, яке необхідне не лише, щоб отримати стабільні, високі та якісні врожаї, а і щоб зберегти родючість ґрунту і, як результат, загальну рентабельність виробництва.

На кінцеві виробничі показники по озимій пшениці впливають збалансовані дози використання NPK та інших мікроелементів. Необхідною складовою розробки системи живлення посівів зернової є використання складної комплексної препаративної форми. Крім того, варто зосередити увагу на створення і використання позакореневих добрив, які значно підвищують засвоєння корисних елементів та знижують вплив шкідливих речовин на навколишнє середовище.

Вибір препаратів живлення залежить не лише від особливостей сорту, а й від фази росту і розвитку культури. Крім того, при визначенні мікроелементів важливо також враховувати ґрунтово-кліматичні особливості вирощування озимої пшениці для конкретної місцевості.

Значна частка витрат на виробництво зерна припадає на добрива. Враховуючи постійний ріст цін, важливим завданням впровадження системи живлення урожайного сорту культури є збільшення коефіцієнта засвоєння мікро та макроелементів. Підвищити даний показник допоможе:

  • дозування елементів на декілька застосувань;
  • місцеве внесення у рядки чи в посівне ложе нижче на 5 чи 7 см (зона кореневища);
  • позакореневе підживлення;
  • застосування комплексних та рідких добрив;
  • впровадження інтегрованої системи живлення і захисту.

За останні декілька років вітчизняні виробники зернових культур застосовують здебільшого тільки азотне добриво, причому збільшується рівень застосування саме його рідкого варіанту.

В Україні середній показник урожайності озимої пшениці не нижчий, ніж у країнах (Америка, Канада, Індія, Аргентина та інші), де використання міндобрив вище у 2 чи навіть у 3 рази. Це обумовлено високим рівнем родючості українських ґрунтів. Проте за останні роки значно знизилася норма застосування органічного, фосфорного та калійного добрива, що є причиною зменшення запасу гумусу.

Збір урожаю озимої пшениці

Зібрати зерно озимої пшениці з незначними втратами і збереженою якістю можна за стислі строки жнив: від фаз повностиглого зерна до його перестигання. Щоб визначити оптимальні терміни збору врожаю необхідно контролювати посів із початку періоду молочно-воскової зрілості. Саме у цей часовий проміжок можна встановити зміни у стиглості, бо пізніше зробити це буде неможливо. Такі огляди посівів проводяться з інтервалом у 2 дні з черговістю обмолочування полів. Озима пшениця (коли збирають) вибаглива до умов обмолоту. На збір зернової значно впливає погода, зокрема показник вологості повітря.

Коли посіви засмічені чи нерівномірні рекомендовано проводити, замість прямого комбайнування, двофазне – валковий збір із підбиранням та обмолочуванням. Однак значні витрати на таке збирання і зниження якості та обсягу зерна підтверджують невиправданість технології вирощування.

Зібрати зерно за оптимальний період – кращий метод зберегти вирощений урожай, оскільки навіть один день зволікання із обмолотом створює значні втрати. Недаремно досвідчені агрономи кажуть: «Урожай не той, що у полі, а той, що в коморі».
 
Таким чином, високоефективна та спеціалізована технологія вирощування озимої пшениці в Україні та контроль кожного етапу виробництва реалізують продуктивний потенціал культури. Адже виробнича похибка у будь-якій фазі розвитку зернових може вартувати значних витрат. Тому кожен з етапів виробництва потрібно планувати заздалегідь та досконало досліджуючи особливості конкретного поля.