Мікориза

Мікориза (грибокорінь) — це унікальне співжиття гіф гриба і кінцівок коренів рослин, які взаємодіють для взаємної вигоди. Гриби, які не володіють здатністю до фотосинтезу, отримують необхідні їм цукри від рослин, які, в свою чергу, збільшують свою поверхню живлення завдяки гіфам гриба, що особливо важливо в умовах посухи.

Більшість судинних рослин формують мікоризу, за винятком кількох родин квіткових, де така симбіоза трапляється рідко. Співіснування між рослиною та грибом включає інтеграцію міцелію гриба в рослинні тканини, як внутрішньо, так і зовнішньо.

Мікориза існує у двох основних формах: ендо- та ектомікориза. Ендомікориза, поширена серед 80% судинних рослин, характеризується тим, що грибні гіфи проникають у клітини кори кореня, утворюючи специфічні структури, такі як везикули та арбускули. Ектомікориза, здебільшого зустрічається у базидіоміцетів та аскоміцетів, огортає корені рослин, розширюючи їхню здатність вбирати органічний вуглець з ґрунту, при цьому кореневі волоски часто відсутні, оскільки їх роль виконують гіфи гриба.

Мікориза також відіграє роль у захисті рослин від різних зовнішніх інфекцій, зокрема бактеріальних, підвищуючи їх імунітет завдяки фітостимулюючим властивостям. Це зменшує потребу в хімічних обробках і допомагає у сталому агровиробництві. Важливо знати, що деякі фунгіциди, зокрема на основі триазолів, мало впливають на мікоризу, але завжди варто перевіряти інформацію на упаковці щодо сумісності препаратів.