Реградовані ґрунти представляють собою вид зональних ґрунтів лісостепу, які сформувались в результаті процесів остепніння опідзолених ґрунтів. Ці зміни відбуваються через перехід від лісової рослинності до трав'янистої, розрідження лісів та підвищення рівня підземних вод. Реградація ґрунтів виявляється у вторинному збагаченні гумусом та іншими сполуками їх верхніх горизонтів, що морфологічно проявляється у формі темного гумусового горизонту з комкувато-зернистою структурою.
Ґрунти реградовані часто класифікуються як чорноземи реградовані, темно-сірі реградовані та рідше — сірі і ясно-сірі. Вони зберігають аналогічні профілі до опідзолених ґрунтів, але відрізняються за глибиною залягання карбонатів у профілі. Реградовані ґрунти поділяють на слабо-, середньо- та сильнореградовані, залежно від рівня окарбонатчування різних частин профілю.
Морфологічно, реградація забезпечує ґрунтам темне забарвлення через підвищений вміст гумусу (3,5–5,5%), присутність карбонатної цвілі у нижніх горизонтах, що зменшує щільність цих шарів. Це зниження кислотності та зростання вмісту гумусу ведуть до покращення структури ґрунтів, збільшення водостійкості агрегатів, підвищення аерації та мікробіологічної активності. Все це підвищує бонітет реградованих ґрунтів на 5–15 балів порівняно з їх опідзоленими аналогами.
Чорноземи реградовані зустрічаються на межі чорноземів опідзолених та типових, є результатом окультурення та тривалого аграрного використання, що змінило гідрологічний режим і сприяло підтягуванню карбонатів до поверхні. Родючість таких ґрунтів вища, ніж у їх опідзолених аналогів, з вмістом гумусу також у діапазоні 3,5-5,5%.