Листя: Спочатку створюються дрібні водянисті плями, які поступово збільшуються і залишаються коричневими або чорними.
Стебла: Під вузлами з'являються коричневі або чорні смуги, стебло буріє нижче колоса.
Колоси: Почорніння верхньої частини колоскових лусочок у вигляді суцільної плями або штрихів. Часто чорніють остюки. При значному розвитку хвороби весь колос стає бурим, звідси називається "чорний бактеріоз пшениці".
Зерно: Уражене зерно щупле, іноді з жовтими смугами з бактеріальним ексудатом. У суху погоду зародкова частина зерна стає темно-сірою, у вологу — темно-бурою. Зародок набуває опаленого вигляду і гине. Залежно від сорту пшениці проявляється як почорніння (озима пшениці), побуріння (м'яка яра пшениці) або покоричневіння (тверда яра пшениці).

Умови поширення

Бактерії розвиваються при температурі 20-30°С, а при 50°С вони гинуть. Хвороба поширюється крапельками дощу, комами, іноді вітром через засохлі кусочки ураженої тканини. Інтенсивний розвиток бактеріозу вільний у роки з підвищеною вологістю під час формування зерна.

Джерела інфекції

Основними джерелами інфекції є уражені неперегнилі рослинні залишки і заражене зерно. При висіванні зараженого зерна частина сходів не проростає, а інша частина росте з дифузним ураженням по судинній системі рослин.

Шкідливість

Шкідливість чорного бактеріозу виникає в наступному:

Випадання сходів.
Змінення асиміляційної поверхні листків.
Посилення процесу дихання рослин, що витрачає поживні речовини.
Зменшення кількості зерна в колосі та масі 1000 зерен.
Зниження врожайності та якості зерна.
При значному ураженні урожай може зменшитися на 60% і більше.

Заходи боротьби

Агротехнічні заходи: Правильна сівозміна, збирання та знищення уражених рослинних решток.
Сівба здоровим насіннєвим матеріалом.
Використання стійких сортів пшениці.
Протруювання насіння перед посівом.
Контроль вологості та забезпечення оптимальних умов вирощування.