В Україні гельмінтоспоріоз поширений переважно в Закарпатській області, хоча в окремі роки хвороба може проявлятися і в південному регіоні. Крім кукурудзи, цей патоген уражає також сорго і суданську траву.

Шкідливість

Гельмінтоспоріоз здатен завдавати значної шкоди. Якщо хвороба розвивається до появи приймочок, збитки врожаю можуть сягати 50%. Сильне інфікування листя викликає передчасну загибель рослин.

Ознаки ураження

На початковій стадії гельмінтоспоріоз проявляється у вигляді невеликих білуватих плям, які з часом стають бурими і мають темно-коричневу облямівку. У центрі плям, за умов високої вологості, утворюється бурувато-оливковий наліт спороношення грибів, що виглядає як чорна повстяна пліснява. Пізніше тканини всередині плям висихають і стають світлими. Плями збільшуються в розмірі, досягаючи 10 см і більше, часто зливаються, охоплюючи майже всю пластину листка, спричиняючи його всихання. Спочатку уражується нижнє листя, а потім хвороба поширюється на верхні яруси. Плями можуть утворюватися також на обгортках качанів, але качани не уражуються. При сильному ураженні рослини стають сірими, ніби пошкодженими морозом або посухою. Грибниця патогена спочатку знаходиться в міжклітинному просторі, в паренхімній тканині, а потім проникає у судинну систему листя, спричиняючи його в'янення. Спороношення (сірувато-чорний наліт) формується на поверхні уражених органів за умов вологої погоди. Спори (конідії) світло-оливкового кольору, веретеноподібні, прямі або злегка вигнуті, на кінцях загострені з 3-8 перегородками та товстою оболонкою.

Джерела інфекції

Збудник перезимовує міцелієм та конідіями в рослинних рештках (інфікованому листі, обгортках качанів), на поверхні ґрунту чи на глибині до 10 см. Патоген може зберігатися і на поверхні насіння. Резерватором збудника також може бути бур’ян плоскуха звичайна (півняче просо). Літні спори (конідії) можуть трансформуватися в хламідоспори, здатні зберігатися у несприятливих умовах протягом тривалого часу, при цьому їх оболонки потовщуються.

Розвиток хвороби

Навесні спори з рослинних решток розносяться вітром на великі відстані, спричиняючи первинне зараження рослин кукурудзи. Влітку розповсюдження інфекції відбувається конідіями, які рясно утворюються протягом вегетації кукурудзи на уражених тканинах. Перезараження рослин можливе як у межах одного поля, так і на полях, розташованих поряд. Розвитку хвороби сприяють помірні температури (+18...+27°C) та рясні роси впродовж вегетаційного періоду. За умов посушливої погоди (при вологості повітря нижче 80%) процес поширення хвороби затримується.

Заходи захисту

Уникати вирощування кукурудзи після кукурудзи на одному полі, рекомендується перерва не менше 2-3 років.
Глибока зяблева оранка для закопування рослинних решток і знищення резерваторів інфекції.
Знищення бур'янів, зокрема плоскухи звичайної.
Протруєння насіння перед посівом для знищення поверхневих інфекцій.
Забезпечення рослин необхідними мікроелементами для підвищення їх стійкості до хвороб.
Використання системних фунгіцидів для обробки рослин в період вегетації.