Гельмінтоспоріоз (пшениця)

Ознаки ураження

Гельмінтоспоріоз вражає всі частини рослини і проявляється у різних формах, таких як плямистість листя, побуріння колоскових плівок, чорна зародкова гниль, коренева гниль та ураження сходів.

• Листя і листові піхви: З'являються дрібні довгасті світло-бурі плями з темно-бурою облямівкою. Сильно уражене листя засихає.
• Стебла: Загнивання нижніх вузлів призводить до надламування стебел і вилягання рослин. Уражені тканини листя і стебел покриваються чорним оксамитовим нальотом у вологих умовах.
• Зерно: Ураження проявляється у вигляді почорніння зародкового кінця насіння. Темні плями можуть бути різного розміру, від дуже дрібних до великих, що займають половину зерна. Заражені зерна щуплі, зі зниженою схожістю, дають хворі паростки і сходи, багато з яких гинуть.

Біологія збудника

Паразит розвивається в конідіальній стадії. Конідії довгасті, темно-оливкові, з кількома поперечними перегородками, зазвичай 2-6. Довжина конідій варіює від 30 до 150 мкм, ширина - 10-20 мкм. Базальна клітина конідій має конічну форму. Конідієносці коричневого кольору, довжиною 50-200 мкм.

Умови поширення

Джерелами інфекції є насіння, післяжнивні залишки, бур'яни і грунт. Розвиток хвороби залежить від метеорологічних умов. Висока вологість повітря (95-97%) і опади в період формування зерна сприяють зараженню. Підвищена температура посилює розвиток хвороби, хоча при температурі 8-10 °С вона розвивається повільно. Найсильніше зараження спостерігається при температурі 24-30 °С.

Подальше поширення хвороби відбувається через конідії, які можуть переноситися вітром на великі відстані.

Заходи захисту

• Ретельна обробка ґрунту із заорюванням післяжнивних залишків.
• Підбір стійких сортів пшениці.
• Дотримання сівозміни для зменшення інфекційного фону.
• Використання фунгіцидів для обробки насіння і посівів.