Гельмінтоспоріоз ячменю проявляється у вигляді бурих овальних плям з численними поперечними і поздовжніми рисками, які створюють візерунок сітки. Ці плями не зливаються в окремі поздовжні смуги. На уражених ділянках утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. На зернівках з’являються світло-бурі плями з ніжним сітчастим візерунком.

Біологія збудника

Збудником хвороби є гриб, який утворює темні циліндричні конідієносці довжиною до 130 мкм, що складаються з багатьох клітин і зібрані в пучки. Конідії світло-оливкові, циліндричні, розміром 80-175х15-22 мкм з 3-8 перегородками. Спороутворення відбувається лише на некротизованій тканині. Сприятливими умовами для споруляції є волога і тепла погода з температурою від +5 °С до +35 °С, оптимальною є близько +20 °С, якщо вологість повітря не опускається нижче 95%.

Умови поширення

Джерелом інфекції можуть бути міцелій, склероції та конідії, що зберігаються на рослинних рештках і зерні. Навесні може утворюватися сумчаста стадія у вигляді перитеціїв із сумками та сумкоспорами, які є додатковим джерелом первинної інфекції.

Спори розповсюджуються за допомогою вітру в умовах низької вологості повітря. Проте для успішного інфікування потрібні умови високої вологості повітря (чергування дня і ночі). За сприятливих умов латентний період може становити всього 5 днів. Гриб по черзі заселяє яруси листя знизу догори, що сприяє швидкому поширенню хвороби.

Заходи захисту

Знищення рослинних решток.
Очищення й протруювання насіння.
Дотримання чергування культур у сівозміні.
Посіви ячменю (особливо насіннєві) необхідно розміщувати на відстані не менше 1 км від полів, де ця культура росла минулого року.
Використання фунгіцидів для обробки насіння та посівів у разі виявлення хвороби.
Регулярний огляд посівів для раннього виявлення ознак хвороби.
Уникання вирощування ячменю на одному місці протягом кількох років поспіль.