Гниль чорна поширена повсюдно, особливо в районах з достатнім зволоженням. Захворювання вражає більше моркву, меншою мірою петрушку, селера та деякі дикорослі рослини родини зонтичних.

Ознаки ураження

Інфекція вражає сходи, дорослі рослини, а також коренеплоди під час зберігання. Ураження відбувається через ранки, нанесені під час копання та перевезення моркви. На коренеплодах (збоку або на верхівці) утворюються сухі вдавлені плями. При розрізі на місці утворення плями видно вугільно-чорне забарвлення ураженої тканини. На насінниках, уражених чорною гниллю, стебла та суцвіття в’януть, урожай насіння зменшується. При зберіганні моркви хвороба розвивається повільно, великої шкоди не завдає.

Джерело інфекції

Заражене насіння, зібране з уражених ділянок, та ґрунт, з яким збудник заноситься до сховища. Перезимовує міцелій і колідій.

Заходи захисту

Відбирати здорові коренеплоди для насінників, щоб уникнути одержання зараженого насіння.
Уникати перебору з азотом та недооцінки мікроелементів, що підвищує захворюваність.
Забезпечувати правильний режим поливу.
Перед закладкою коренеплодів на зберігання обробляти сховища.
Дотримуватися правил агротехніки, включаючи зменшення кислотності до необхідних 6,5-7 рН внесенням добавок, що містять кальцій переважно під попередник.
Уникати пошкоджень коренеплодів.
Не вносити азотні добрива перед збиранням.
Дотримуватися сівозміни.
Видаляти пожнивні залишки.
Вирощувати сорти, стійкі до альтернаріозу.
Протруювати насіння (використовувати фунгіциди. Знищення збудників можливо також через короткочасний, 10-хвилинний, прогрів у воді з температурою 52 °С).