Іржа кукурудзи поширена у всіх регіонах вирощування цієї культури. В Україні захворювання найбільш розповсюджене в західних областях, особливо у Закарпатті, де воно завдає значної шкоди в окремі роки. У степових областях хвороба спостерігається наприкінці вегетації і не призводить до великих збитків.

Шкідливість

Іржа викликає передчасне всихання листя, через що рослини слабнуть, а качани виростають недорозвиненими. Зерно стає щуплим з низькою схожістю. Значні втрати врожаю слід очікувати при сильному ураженні листя, розташованого вище місця прикріплення качанів.

Ознаки ураження

Ознаки хвороби можуть з’являтися на рослинах кукурудзи протягом всієї вегетації, але частіше проявляються починаючи з фази викидання волоті. Це малопомітні, хаотично розташовані світло-жовті плями, на яких згодом утворюються коричневі пустули іржі довжиною 1-3 мм. Пустули мають вигляд дрібних округлих чи витягнутих подушечок, спочатку прикритих епідермісом, потім порошистих, за кольором від золотисто-бурих до світло-коричневих. Вони з’являються на всіх надземних органах рослин, особливо рясно на листі, як з нижнього, так і з верхнього боку. Пустули являють собою вмістилища спорової маси.

Джерела інфекції

Збудник має повний дводомний цикл розвитку. На проміжних господарях (кислиці Oxalis stricta L., О. corniculata L. та ін.) розвиваються спермогонії та ецидії. Проте, ецидіальна стадія незначна, оскільки урединіоспори збудника зимують на рослинних рештках в районах з теплими зимами. Дуже рідко джерелом інфекції може бути заражене насіння.

Умови розповсюдження

Розповсюдженню іржі на кукурудзі сприяють прохолодні температури (+16...+23°C), висока відносна вологість повітря (80-100%) та крапельнорідка волога. Мінімальною для проростання уредоспор є температура повітря +4°C, оптимум і максимум відповідно +17 і +32°C.

Заходи захисту

Дотримання сівозміни.
Своєчасне знищення рослинних залишків.
Глибока оранка для закладення рослинних решток.
Використання стійких сортів кукурудзи.
Обробка посівів фунгіцидами при перших ознаках захворювання. Використання препаратів на основі діючих речовин, таких як тріазоли, стробілурини.
Регулярний огляд посівів для виявлення перших ознак хвороби.
Знищення проміжних господарів (кислиці) у прилеглих до полів районах.