Плямистість сітчаста (ячмінь)

Ознаки ураження

Плямистість сітчаста виявляється у всіх зонах вирощування ячменю, особливо в умовах підвищеної кількості опадів. Перші прояви хвороби спостерігаються у період кущення, а посилений розвиток — під час цвітіння та наливання зерна. Характерною ознакою є поява на листках овальних бурих плям з блідо-жовтим обідком. Плями мають поздовжні і поперечні смуги, що утворюють сітчастий малюнок. Плями не зливаються, а листя не розщеплюється, чим зовні сітчаста плямистість відрізняється від смугастої. У місцях плям утворюється темно-сірий наліт, а на колоскових лусочках і зернах уражених рослин можуть з’явитися малопомітні світло-бурі плями. Хвороба більше уражує посіви ранніх строків. Втрати врожаю при інтенсивності ураження від 50 до 70% становлять 33-50%.

Біологія збудника

Збудником сітчастої плямистості є незавершений гриб Drechslera teres Shoem. Грибниця розміщується у міжклітинниках ураженої тканини і не поширюється дифузно. Наліт на плямах — це конідіальне спороношення гриба. Конідієносці темні, розміщуються пучками, циліндричні, довгасті, до 130 мкм завдовжки і 12 мкм завтовшки. Конідії світло-оливкові, циліндричні, з 3-8 поперечними перетинками, 80-175 х 15-22 мкм. D. teres може зимувати у формі конідій на пожнивних рештках і зерні. На уражених рештках рослин, що перезимували, він може утворювати псевдотеції із сумками і сумкоспорами й тоді носить назву Pyrenophora teres Drechs. Сумкоспори навесні також можуть бути додатковим джерелом інфекції.

Заходи захисту

• Дотримання сівозміни.
• Використання стійких сортів ячменю.
• Видалення і знищення післяжнивних залишків для зменшення кількості інокулюму гриба.
• Дотримання оптимальних строків сівби.
• Уникання загущення посівів.
• Обробка насіння перед посівом фунгіцидами для зниження первинної інфекції.
• Обприскування посівів фунгіцидами під час вегетації за перших ознак захворювання. Препарати на основі триазолів, стробілуринів або їх комбінації є ефективними проти сітчастої плямистості.
• Використання біологічних препаратів та стимуляторів росту, що підвищують стійкість рослин до хвороб.
• Регулярний моніторинг посівів на предмет появи симптомів хвороби.
• Використання прогнозних моделей для визначення оптимальних строків застосування фунгіцидів.