Летюча сажка кукурудзи поширена значно менше, ніж пухирчаста сажка, і зустрічається переважно в регіонах з достатнім зволоженням, таких як Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області та південна частина Київської області. В інших зонах вирощування кукурудзи хвороба не має значного поширення.

Шкідливість

Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може становити 15-20% внаслідок ураження качанів, загибелі окремих паростків, низькорослості рослин і недорозвиненості качанів.

Ознаки ураження

Симптоми хвороби проявляються в період цвітіння:

Генеративні органи: Качан повністю перетворюється на чорну масу спор, прикриту скороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовтіють, всихають і передчасно розкриваються у фазі молочної стиглості.
Волоті: Руйнуються частково або повністю, утворюючи неприкриті чорні скупчення спор (теліоспор), що вільно розпилюються.
Теліоспори: Темно-бурі, товстостінні, округлі, діаметром 4-19 мкм або еліпсоїдні, з дрібношипуватою оболонкою. Спочатку зібрані в клубочки, які розпадаються при дозріванні.
Уражені рослини: Відстають у рості, надмірно кущаться, схильні до сильного обростання листям та інших потворностей. Можлива прихована форма хвороби, при якій спори на уражених органах не утворюються, рослина відстає в рості, качани недорозвинені або їх зовсім немає.

Джерело інфекції

Теліоспори зберігаються у ґрунті на уражених рослинних рештках і на поверхні насіння. Вони можуть залишатися життєздатними у ґрунті протягом 3-8 років. Найкраще спори виживають в орному шарі на глибині 20-30 см.

Розвиток хвороби

Спори проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини паростка до виходу на поверхню ґрунту. Оптимальна температура для проростання спор становить +25...+30°С. Розвиткові летючої сажки сприяє підвищена температура ґрунту і помірна вологість у період проростання зерна і появи сходів кукурудзи. Гриб дифузно поширюється по тканинах рослини, досягаючи генеративних органів на момент цвітіння.

Заходи захисту

Дотримання сівозміни з включенням культур, стійких до сажки.
Видалення та знищення рослинних залишків.
Забезпечення оптимальних умов вирощування (правильний час посіву, регулювання вологості ґрунту).
Використання протруйників для обробки насіння перед посівом.
Обробка посівів фунгіцидами при появі перших симптомів хвороби.
Регулярне обстеження полів на наявність ознак хвороби.
Видалення уражених рослин для запобігання поширенню інфекції.
Висаджування сортів кукурудзи, стійких до летючої сажки.