Сажка стеблова уражує пшеницю та жито. Найчастіше вона зустрічається на житі в районах його вирощування, а на пшениці – осередками, переважно в Криму.
Хворі рослини знижують урожайність, даючи в п'ять разів меншу масу. Також зменшується продуктивна кущистість. Недобір урожаю зерна в польових умовах відповідає проценту уражених рослин.
Теліоспори збудників зібрані в спорокупки у вигляді клубочків, які можуть бути округлі, продовгуваті або еліптичної форми. Хвороба проявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. У місцях уражень епідерміс розтріскується, і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошується. Уражені рослини відстають у рості, і замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
Основними джерелами інфекції є засмічене теліоспорами зерно та ґрунт, де вони можуть зберігати свою життєздатність більше року.
Теліоспори стеблової сажки пшениці та жита проростають після місячного періоду спокою, утворюючи одноклітинні базидії. На верхівці базидій з'являється від 2 до 6 циліндричних невідокремлених базидіоспор. Останні проростають, і інфекційні гіфи заражають зародки. Процес зараження можливий від моменту проростання насіння до утворення першого листка. Міцелій поширюється у всій надземній частині рослини, але теліоспори утворюються лише в певних місцях. Оптимальні умови для зараження: температура в межах +13…+21°С та низька вологість ґрунту.