Звичайна парша (картопля)

Ознаки ураження

• Плоска парша: Ураження поверхневого шару бульб, утворення іржасто-коричневих струпоподібних виразок.
• Опукла парша: Вигляд опуклих струпів або бородавок на поверхні бульб.
• Глибока парша: Утворення вдавлених у м’якоть виразок до 0,5 см глибини, часто з припіднятими краями, дно виразок червонувате або фіолетове.
• Сітчаста парша: Поверхня бульб стає жорсткою, утворюються неглибокі канавки, що перетинаються у різних напрямках і нагадують сітку.

Розвиток захворювання

Розвиток парші залежить від сорту картоплі та умов навколишнього середовища. Збудники уражують сочевики бульб, що розростаються, розриваючи шкірку. Основний збудник — Streptomyces scabies, який розвивається на органічних рештках у ґрунті. Гриб поширюється через органічні рештки і уражує бульби, особливо на легких і суглинкових ґрунтах із слабколужною реакцією.

Шкідливість

• Уражені бульби мають непривабливий вигляд, знижуються їх смакові та товарні якості.
• Зменшується вміст крохмалю.
• Збільшується кількість відходів при очищенні.
• Знижується лежкість бульб, вони швидше загнивають під час зберігання.
• Уражені бульби непридатні для садіння, мають понижену схожість і дають низький урожай.

Заходи захисту

Агротехнічні заходи:

• Осіннє внесення гною: Підвищує уражуваність бульб звичайною паршею.
• Весняне внесення гною: Зменшує уражуваність.
• Використання сидератів: Гальмує розвиток парші.
• Вапнування ґрунту: Підвищує уражуваність, внесення мінеральних добрив з кислою реакцією знижує уражуваність.
• Сівозміна: Уникнення посадки картоплі на одному місці кілька років поспіль.

Хімічні заходи:

• Протруювання бульб: Використання препаратів для протруювання бульб перед посадкою.
• Мінеральні добрива: Використання добрив з кислою реакцією.
• Препарат Полікарбацин: Використовується для зниження розвитку парші.

Вирощування стійких сортів:

• Вибір сортів картоплі, стійких до звичайної парші.

Моніторинг та догляд

• Регулярний моніторинг посадок картоплі на предмет ознак захворювання.
• Видалення та знищення уражених рослин для запобігання поширенню інфекції.