Плоска парша: Ураження поверхневого шару бульб, утворення іржасто-коричневих струпоподібних виразок.
Опукла парша: Вигляд опуклих струпів або бородавок на поверхні бульб.
Глибока парша: Утворення вдавлених у м’якоть виразок до 0,5 см глибини, часто з припіднятими краями, дно виразок червонувате або фіолетове.
Сітчаста парша: Поверхня бульб стає жорсткою, утворюються неглибокі канавки, що перетинаються у різних напрямках і нагадують сітку.

Розвиток захворювання

Розвиток парші залежить від сорту картоплі та умов навколишнього середовища. Збудники уражують сочевики бульб, що розростаються, розриваючи шкірку. Основний збудник — Streptomyces scabies, який розвивається на органічних рештках у ґрунті. Гриб поширюється через органічні рештки і уражує бульби, особливо на легких і суглинкових ґрунтах із слабколужною реакцією.

Шкідливість

Уражені бульби мають непривабливий вигляд, знижуються їх смакові та товарні якості.
Зменшується вміст крохмалю.
Збільшується кількість відходів при очищенні.
Знижується лежкість бульб, вони швидше загнивають під час зберігання.
Уражені бульби непридатні для садіння, мають понижену схожість і дають низький урожай.

Заходи захисту

Агротехнічні заходи:

Осіннє внесення гною: Підвищує уражуваність бульб звичайною паршею.
Весняне внесення гною: Зменшує уражуваність.
Використання сидератів: Гальмує розвиток парші.
Вапнування ґрунту: Підвищує уражуваність, внесення мінеральних добрив з кислою реакцією знижує уражуваність.
Сівозміна: Уникнення посадки картоплі на одному місці кілька років поспіль.

Хімічні заходи:

Протруювання бульб: Використання препаратів для протруювання бульб перед посадкою.
Мінеральні добрива: Використання добрив з кислою реакцією.
Препарат Полікарбацин: Використовується для зниження розвитку парші.

Вирощування стійких сортів: