Казарка

Казарка – це шкідник, який атакує декілька видів плодових дерев, зокрема яблуні, сливи та груші, завдаючи значних збитків, особливо в посушливі роки. Цей жук особливо небезпечний, оскільки поширює плодову гниль (Monilia fructigena), прискорює обпадання плодів і може знижувати врожайність.

Зовнішній вигляд

• Жук: Розміром 4 – 6 мм, малиновочервоний з фіолетово-зеленим блиском, головотрубка 7 – 10 мм, вусики та лапки темнофіолетові.
• Яйце: 0,9 – 1,2 мм, овальне, молочно-біле.
• Личинка: 7 – 9 мм, жовтувато-біла, без ніг, з темно-коричневою головою.
• Лялечка: 6 – 9 мм, біла з жовтизною.

Цикл розвитку

• Зимівля: Личинки в ґрунті, статевонезрілі жуки в тріщинах кори або під опалим листям.
• Весняне активізування: Жуки починають активне живлення в кроні дерев на початку набрякання бруньок
• Розмноження: Жуки спаровуються і відкладають яйця у зав’язі плодів після цвітіння.
• Личинки: Живляться гниючим м’якушем плода, після чого переходять у ґрунт для заляльковування.

Заходи захисту

• Механічні: Збирання та знищення пошкоджених плодів.
• Культурні: Обробіток ґрунту для знищення личинок та пізньоосіннє збирання опалого листя.
• Хімічні: Обприскування інсектицидами при перевищенні порогу шкодочинності (7 – 8 жуків на дерево). Використання інсектицидів під час фенофази відокремлення бутонів та фунгіцидів для контролю парші.