Велика злакова попелиця широко поширена, зокрема у степовій зоні та Криму. Цей шкідник вражає різноманітні злакові культури, такі як пшениця, жито, овес, ячмінь та рис, а також дикорослі злаки.

Зовнішній вигляд

Безкрилі засновниці цієї попелиці мають розмір 2,5 – 3 мм та зеленувате або жовто-буре забарвлення. Вусики цих особин довші за тіло, що є характерною рисою. Крилаті розселювачки мають червонувато-бурі груди та зелене черевце.

Розвиток

Велика злакова попелиця має однодомний життєвий цикл, що зимує у вигляді яєць на озимих культурах або дикорослих злаках. Навесні з яєць виходять личинки самок-засновниць, які формують колонії на колоссі або стеблах рослин. Крилаті особини починають з'являтися вже з першого покоління, сприяючи розселенню на інші злаки. Попелиця розвивається протягом кількох поколінь за вегетаційний період.

Заходи захисту

Агротехнічні заходи: Використання ранньостиглих сортів злакових культур та застосування азотних добрив може допомогти зміцнити рослини та зменшити їх вразливість до шкідників.
Хімічний захист: Проведення крайових обробок інсектицидами важливо при виявленні 150 особин на м2 у вогнищах і в період наливання зерна, якщо заселено 50% і більше колосся з чисельністю понад 20 особин на 1 колос.