Золотогуз є розповсюдженим шкідником багатьох листяних порід дерев. Цей вид широко поширений і може атакувати понад 50 різних видів, включаючи дуб, яблуню, грушу, аличу, абрикос і персик, а також менш часто зустрічається на березі, клені татарському та білій акації.

Морфологія шкідника

Дорослі метелики золотогуза досягають розміру від 30 до 35 мм у розмаху крил. Вони мають біле забарвлення, а черевце самки прикрашене золотисто-червоними волосками. Гусениці цього виду сірувато-чорні, покриті довгими волосками, на кожному сегменті мають дві бородавки, яйця жовтувато-білі, круглі, вкриті золотистими волосками з черевця самки. Лялечка бурувато-чорна, розміщується у нещільному павутинному коконі.

Цикл розвитку

Золотогуз розвиває одне покоління на рік. Зимують гусениці третього віку в гніздах, зібраних з сухих листків. Гусениці активізуються на початку весни, пошкоджуючи бруньки і молоді листки. Вони виходять з гнізд у першу декаду травня, інтенсивно живляться листям протягом 45-50 днів, заляльковуються між пошкодженими листками з кінця травня до середини червня. Метелики літають в сутінках і вночі, з середини червня до середини липня, відкладаючи яйця, що розвиваються протягом 15-20 днів.

Методи контролю

Біологічний контроль включає заохочення природних ворогів попелиці, таких як комахоїдні птахи. Весною і влітку гусеницями живляться зозулі та іволги, взимку — синиці та сойки. Можливе використання біопрепаратів для обробки дерев під час масового переходу гусениць до активного живлення.
Механічні методи включають ручне збирання та знищення зимових гнізд, а також використання феромонних і світлових пасток для приваблення та знищення метеликів.
Хімічні методи застосовуються у випадку високої чисельності шкідників, зокрема обробка інсектицидами або інгібіторами синтезу хітину, що використовуються під час активного живлення гусениць.