Лохина високоросла (чорниця) — ягідна культура, яка стрімко завойовує українські господарства, ринки й серця споживачів. Завдяки високій цінності, чудовому смаку та оздоровчим властивостям ця культура набула популярності, і зараз площі під її вирощуванням в Україні перевищують 5 тисяч гектарів.

Кліматична адаптивність і вимоги до ґрунту

Культура добре переносить морози: більшість сортів здатні витримувати температури до -25°C і нижче. Проте ключовими чинниками успішного вирощування є ґрунт і вологість. Лохина потребує легких, органічно збагачених кислих ґрунтів із pH на рівні 4,0–5,0. Вона походить із природних болотистих місць, тому у звичних умовах має бути забезпечена кислотність і зволоження, наближені до природного середовища.

Коренева система та мікориза

На відміну від більшості культур, лохина не має кореневих волосків. Її живлення здійснюється за рахунок тонких обростаючих коренів, які вступають у симбіоз із грибами — мікоризою. Гіфи гриба виконують роль всмоктуючих структур, покращуючи доступ до поживних речовин і вологи. У свою чергу, рослина забезпечує мікоризу вуглеводами. Мікориза також сприяє захисту від патогенів і стресових чинників, що робить її критично важливою для продуктивності культури.

Підготовка ділянки та підкислення ґрунту

Якщо ґрунт має pH вище 5,0, його підкислюють сіркою. Для швидкого результату застосовують колоїдну сірку, а для тривалої дії — гранульовану. Застосування сірки проводять як на етапі підготовки ґрунту, так і після посадки, але сезонна норма не повинна перевищувати 400 кг/га. Оптимальним рішенням у разі непридатного ґрунту є закладка кислих гряд або траншей із суміші верхового торфу, хвойної щепи, тирси й піску.

Правильна посадка і мульчування

При висаджуванні саджанців із ЗКС слід обережно розправити коріння, яке зазвичай скручене в горщику. Рекомендовано садити рослину глибше на 3–5 см від рівня попереднього вирощування. Після посадки обов’язково проводиться полив і мульчування (сосновою тирсою, корою, тріскою). Мульча регулює вологість, кислотність та температуру ґрунту.

Полив та вологість

Полив для лохини — життєво необхідний. Через відсутність кореневих волосків культура не здатна самостійно ефективно поглинати воду. Нестача вологи негативно впливає на мікоризу, що призводить до ослаблення рослини. Полив слід проводити часто, малими дозами, не допускаючи перезволоження.

Живлення лохини: макро- та мікроелементи

  • Азот (N): Найкраще засвоюється в амонійній формі. У ґрунтах із високим вмістом органіки достатньо 30–50 кг д.р./га, у мінеральних — до 100 кг/га.
  • Фосфор (P): Сприяє формуванню коренів та генеративних органів. Потреба невелика, але регулярна. Особливо важливий у фазі закладання бруньок і восени.
  • Калій (K): Регулює обмін речовин, покращує смак і якість ягід. Вноситься безхлорними формами, переважно у фазі наливання плодів та після збору.
  • Кальцій і магній: Невелика, але обов’язкова потреба. Кальцій покращує якість ягід і лежкість, магній — фотосинтез і силу листя.
  • Мікроелементи (Mn, Fe, B, Cu, Zn): Потреба низька, але за їх дефіциту можливе пригнічення росту. Ефективно вносяться у хелатній формі через листкові підживлення.

Форми добрив і фертигація

Лохина чутлива до форм і концентрацій добрив. Рекомендовані добрива: сульфат амонію, сечовина, суперфосфат, монокалійфосфат. Також ефективні водорозчинні комплекси з мікроелементами. Ідеальна система живлення — фертигація, яка дозволяє одночасно з поливом вносити поживні речовини в контрольованих дозах.